У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Паневіна В.О., Школярова В.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 січня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25
лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області
від 23 лютого 2006 року.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 25 лютого 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, судимого 23.12.2003 року
за ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі,
звільненого на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
іспитовим
строком на 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 8 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в
касаційному порядку не оскаржено.
Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС
України в Харківській області за проведення хімічної експертизи по
94 грн. 15 коп. з кожного.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної
частини вироку посилання суду про визнання обставиною, що обтяжує
покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 те, що вони раніше вчиняли злочини. В
решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за незаконне придбання та
зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту
та його збуті, вчинених протягом жовтня-листопада 2004 року за
попередньою змовою із засудженим у цій же справі ОСОБА_2 за
обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
скасувати, а справу направити на додаткове розслідування,
посилаючись на те, що органами досудового слідства порушені
вимоги закону про підслідність справи. Він також вказує, що у
вчиненні злочину він себе обмовив через застосування до нього
незаконних методів ведення слідства, на що не звернули уваги суди
першої і апеляційної інстанції. Крім того засуджений вважає, що
апеляційним судом порушені вимоги ст.365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду
про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин,
встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані показаннями
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які повністю визнали свою вину у їх
вчиненні, а також письмовими доказами, у зв'язку з чим фактичні
обставини справи, на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, судом не досліджувалися.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин
колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_1 судом
вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, до компетенції касаційного суду не відноситься
перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку,
фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються засудженим
у касаційній скарзі, у зв'язку з чим його скарга в цій частині
перегляду не підлягає.
Як видно із матеріалів справи, апеляційним судом перевірялися
твердження засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування до них
з боку органів досудового слідства незаконних методів ведення
слідства, у зв'язку з чим було призначено відповідну перевірку, за
результатами якої помічником прокурора Червонозаводського району
м.Харкова винесено постанову від 22 грудня 2005 року про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за
відсутністю в їхніх діях складу злочину (а.с. 383).
Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що
апеляційним судом при розгляді справи за апеляцією засудженого
ОСОБА_1 порушень вимог ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не
допущено, оскільки справа у суді першої інстанції розглядалася за
правилами ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
і обставини, які ним не
оспорювалися, в апеляційному порядку перегляду на підлягають. Тому
доводи засудженого про допущені апеляційним судом порушення вимог
кримінально-процесуального закону є безпідставними.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що органами досудового
слідства були порушені правила про підслідність, а судом - про
підсудність справи, колегія суддів також вважає безпідставними,
оскільки справа розслідувалася слідчим Харківського міського
управління УМВС України в Харківській області, що не суперечить
вимогам ч. 2 ст. 112 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, нагляд за яким
здійснював прокурор м. Харкова, який на підставі ст. 229 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
обгрунтовано й затвердив обвинувальний
висновок у цій справі. Крім того прокурор м. Харкова, відповідно
до ст. 232 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, на законних підставах направив
справу до Лозовського міськрайонного суду Харківської області,
якому вона була підсудна, оскільки злочини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були
вчинені саме на території м. Лозової.
Визначення прокурором територіальної підсудності цієї справи
також відповідає вимогам ст. 37 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, проти
чого не заперечував і суд першої інстанції.
Безпідставні й доводи засудженого про порушення органами
досудового слідства вимог ст. 26 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки
виділення справи є виключенням із загального правила і питання про
необхідність такої процесуальної дії вирішується слідчим,
прокурором та суддею у кожному конкретному випадку відповідно до
вимог ч. 2 вказаної статті. Підстав для виділення справи щодо
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в окреме провадження слідчим не знайдено, а тому
саме на ньому й лежав обов"язок закінчити справу розслідуванням.
Слідчим зазначені вимоги закону дотримані.
Оскільки органами досудового слідства, судами першої й
апеляційної інстанції не допущено порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне
скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, то законних
підстав для скасування цих рішень за доводами касаційної скарги
засудженого у колегії суддів немає, у зв'язку з чим скарга
задоволенню не підлягає.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до
вимог статей 65 і 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням
тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що
пом'якшують покарання. Разом із тим судом враховано й те, що новий
злочин ним вчинено під час іспитового строку за попереднім
вироком.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Паневін В.О. Школяров В.Ф.