У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. та Школярова В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 23 січня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Лєщова
Р.В., який брав участь у розгляді справи в судах першої та
апеляційної інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_1., -
встановила:
вироком Станично-Луганського районного суду Луганської
області від 11 травня 2006 року
ОСОБА_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму, -
виправдано за ст. 367 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 липня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувалася у
тому, що вона, обіймаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_1, що розташовувалася
по АДРЕСА_3, належним чином не виконала свої службові обов'язки,
що потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді спричинення
державному підприємству Станично-Луганське ДЛПГ матеріальної шкоди
на суму 18 417 гривень.
А саме, ОСОБА_1. була наділена різними повноваженнями,
зокрема, складати проекти документів на продаж землі суб'єктам
підприємництва, однак, порушуючи свої повноваження, вона 23 лютого
2004 року склала проекти документів про продаж ТОВ "Бюро товарних
експертиз" земельної ділянки розміром 0, 222 га за адресою
АДРЕСА_2. Хоча, на думку досудового слідства, ОСОБА_1. знала, що
зазначена земельна ділянка не перебуває у віданні
Станично-Луганської селищної ради Луганської області, а є
земельною ділянкою лісового фонду державного підприємства
Станично-Луганське ДЛПГ, і відчуження цієї землі потребує
виконання певних вимог лісового законодавства. 26 лютого 2004 року
сесія Станично-Луганської селищної ради Луганської області
затвердила проект рішення про продаж зазначеної ділянки землі ТОВ
"Бюро товарних експертиз", на підставі чого 12 березня 2004 року
земельну ділянку було продано селищною радою за 18 417 гривень.
Однак, суд, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов висновку
про необхідність виправдання ОСОБА_1., оскільки зібрані у справі
докази не підтверджували обвинувачення у вчиненні нею халатних
дій. Наявні у справі докази підтверджували, що ОСОБА_1. діяла у
межах правового поля, оскільки земельна ділянка, що була
реалізована, перебувала у віданні селищної ради.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її
на додаткове розслідування. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим,
що судом передчасно зроблений висновок про відсутність у діях
ОСОБА_1. складу злочину, а також неправильно було визначено
правовий статус земельної ділянки, яку за підготовленими нею
документами було відчужено. У поданні наводяться посилання на
норми лісового та земельного законодавства, які судом не було
взято до уваги та не було спростовано у судовому рішенні й на які
прокурор посилався під час судового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення
справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній
судових рішень.
Аналіз пред'явленого ОСОБА_1. обвинувачення за ст. 367 ч. 2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
свідчить про те, що воно не підтверджено
зібраними по справі доказами і суперечить встановленим судом
обставинам справи. Так, судом ретельно перевірявся правовий статус
земельної ділянки, яка була продана ТОВ "Бюро товарних експертиз".
При цьому було встановлено, що згадана земельна ділянка перебувала
у віданні селищної ради, на що були правовстановлюючі документи.
Крім того, як правильно зазначено судом при здійсненні угоди
купівлі-продажу земельної ділянку нотаріусом, який засвідчував
угоду, також перевірялися ці документи, і на підставі них він
засвідчив договір купівлі-продажу землі. Тобто з наведених у
вироку доказів убачається, що ОСОБА_1. покладені на неї обов'язки
виконала у відповідності до вимогу закону, оскільки підготувала
документи на продаж землі із наявних у селищній раді документів.
Колегія суддів погоджується з тим, що при постановленні
виправдувального вироку судом першої інстанції не було допущено
упередженості при вирішенні питання про невинність ОСОБА_1. У
відповідності до вимог чинного законодавства всі сумніви щодо
доведеності її обвинувачення, за умови того, що їх не можна було
усунути в судовому засіданні, правильно було витлумачено судом на
користь підсудної. Оскільки зібрані по справі докази не
підтверджували обвинувачення і всі можливості збирання додаткових
доказів було вичерпано, то суд правильно постановив
виправдувальний вирок, а не повернув справу на додаткове
розслідування.
Висновки суду щодо оцінки доказів належно викладені у вироку
в точних та категоричних судженнях, які виключають сумнів з
приводу достовірності доказів, а прийняття судом одних та
відхилення інших доказів у вироку належним чином вмотивовано.
Також відповідає вимогам закону і ухвала апеляційного суду, в якій
наведено грунтовні мотиви на спростування доводів апеляційного
подання прокурора.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1. та
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора Лєщова
Р.В., який брав участь у розгляді справи в судах першої та
апеляційної інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_1.
С у д д і:
Міщенко С.М. Паневін В.О. Школяров В.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.