У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Косарєва В.I.
розглянула в судовому засіданні 23 січня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на
вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 7 грудня 2004 року
і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
один рік і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3
і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. 2933 грн. 34 коп. судових
витрат за проведення експертиз і 2836 грн. в доход держави за
проведення комісійної судово-економічної експертизи, яка була
сплачена за рахунок бюджету.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2005 року вирок щодо
ОСОБА_1. залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що займаючи посаду
IНФОРМАЦIЯ_2, зареєстрованого в Печерській районній державній
адміністрації м. Києва, яке знаходилось по АДРЕСА_1 у м. Києві,
будучи службовою особою, в обов"язки якої згідно п.п. 8.3.9,
п.8.3, ст. 8 Закону України від 28.11.1994 року "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, розділу 111 ст. 8 Закону
України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
входило управління та керівництво
діяльністю підприємства, ведення у встановленому порядку
бухгалтерського обліку та звітності фінансово-господарської
діяльності, надання в податкову адміністрацію бухгалтерських
звітів та балансів, декларацій розрахунків по податкам та іншої
документації, пов"язаної з розрахунками та сплатою податків,
своєчасна та в повному об"ємі сплата сум податків, забезпечення
фіксації фактів здійснення всіх фінансово-господарських операцій в
бухгалтерських документах, він умисно з метою приховування
збитковості (перевищення витрат над доходами) підприємства, в
період з четвертого кварталу 2000 року по третій квартал 2002 року
вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів -
податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.
У касаційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_1.
просить судові рішення скасувати, а справу щодо нього закрити на
підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його
діях складу злочину. Посилається на те, що висновки суду про його
винуватість грунтуються на неналежних доказах. Вказує на
відсутність у його діях умислу на приховування збитковості
підприємства і порушення податкового законодавства, а також те, що
вони є малозначними, не становлять суспільної небезпеки і ними не
було завдано будь-якої шкоди. Зазначає, що його і захисника не
було повідомлено про день розгляду апеляції в апеляційному суді.
Вважає безпідставним рішення суду про стягнення з нього судових
витрат.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона задоволенню не підлягає.
Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про те, що
його винуватість у вчиненні службового підроблення не доведена, є
необгрунтованими.
Так, у суді ОСОБА_1., не визнаючи вини у вчиненні даного
злочину, підтвердив, що не бажаючи показувати збитковість свого
підприємства, особисто заповнював і підписував податкові
декларації, в яких відображав зменшені ним суми амортизаційних
відрахувань.
Допитані в суді експерти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 показали, що
нарахування амортизації нематеріального активу - "права на знаки"
ОСОБА_1. повинен був здійснювати відповідно до вимог п.п. 8.3.9,
п. 8.3, ст. 8 Закону України від 28.11.1994 року "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме
лінійним методом, за яким починаючи з листопада 2000 року по
вересень 2002 року актив амортизується рівними частками і складає
в даному випадку щомісячно 200.000 грн., але ці дані він
відображав у податковій декларації з податку на прибуток
підприємства в сумах значно менших шляхом підлаштовування суми
амортизації до різниці між валовим доходом і валовими витратами
ПП"Алфа".
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. об'єктивно
узгоджуються з даними, які містяться в податкових деклараціях з
податку на прибуток підприємства з четвертого кварталу 2000 року
по третій квартал 2002 року; акту прийому-передачі про прийняття
на баланс ПП"Алфа" та введення в експлуатацію"нематеріальних
активів", отриманих згідно договору прямої фінансової інвестиції
від 20 жовтня 2000 року із зазначенням початку нарахування
амортизації з листопада 2000 року; акту прийому-передачі права на
знаки від ОСОБА_1. до ПП"Алфа".
Судом перевірялись доводи засудженого ОСОБА_1. про
недопустимість обгрунтування його винуватості такими доказами, як
показання експерта ОСОБА_2 та IНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_4. і з наведенням
відповідних мотивів були визнані безпідставними.
Так, як убачається з довідки Директора Департаменту
експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України,
експерт ОСОБА_2 має кваліфікацію судового експерта за
спеціальністю "економічні дослідження, пов'язані з використанням
прав на об'єкти інтелектуальної власності" (т. 2, а/с 328).
Допит у судовому засіданні IНФОРМАЦIЯ_3 Дніпровського району
м. Києва ОСОБА_4., який порушив кримінальну справу, також не
суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.
Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була
ретельно проаналізована судом як стосовно їх допустимості, так і
достовірності, що дало можливість дійти обгрунтованого висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні службового
підроблення.
Дії ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, покарання йому призначено відповідно до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не встановлено.
Посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про те, що
його та захисника не викликали в судове засідання в апеляційний
суд на розгляд їх апеляції, є безпідставними.
Як видно з матеріалів справи, про дату призначення справи до
апеляційного розгляду суд першої інстанції оповістив засудженого
ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_5. направленням їм відповідних
повідомлень (т. 3, а/с 205).
Що ж стосується твердження засудженого ОСОБА_1. про
позбавлення його права на ознайомлення з протоколом судового
засідання, то воно є необгрунтованим, оскільки у матеріалах справи
відсутні дані про те, що він подавав таке клопотання.
Питання про стягнення з ОСОБА_1. судових витрат вирішено
судом правильно.
Отже, підстави, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, для призначення справи щодо ОСОБА_1. до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Ю.М. Кармазін М.Р. Кліменко В.I. Косарєв