У х в а л а
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Глоса Л.Ф., Синявського О.Г.
за участю прокурора Сорокіної О. А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 січня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Черкаської області на вирок Чигиринського районного суду
Черкаської області від 25 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1. та
ОСОБА_2.
Вироком Чигиринського районного суду від 25 квітня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Чигирина Черкаської області, жителя АДРЕСА_1
Чигиринського району Черкаської області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його
власністю;
- за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. за
сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі
із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. звільнено
від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1.
покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та
повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання та роботи.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, жителя
АДРЕСА_1 Чигиринського району Черкаської області, раніше не
судимого,
засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його
власністю.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. звільнено
від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_2.
покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та
повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання та роботи.
У апеляційному порядку вирок щодо засуджених не переглядався.
Як визнав суд, ОСОБА_1. за попередньою змовою із ОСОБА_2.
взимку 2005 року незаконно придбали та зберігали з метою збуту
особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс (маріхуану) у
висушеному подрібненому виді. Реалізуючі свій умисел, 14 та 16
грудня 2005 року вони незаконно збули громадянину ОСОБА_3. загалом
66 грамів цього наркотичного засобу за 230 грн. Решту - 150 грамів
вони продовжували незаконно зберігати з метою збуту, а 7, 8 грамів
ОСОБА_1. зберігав для власного вживання, тобто без мети збуту. 16
грудня 2005 року зазначений наркотичний засіб працівниками міліції
було виявлено та вилучено у засуджених.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що суд,
прийнявши рішення про звільнення засуджених від відбування
покарання з випробуванням, в порушення вимог ст. 77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
призначив їм додаткове покарання у виді конфіскації
всього належного їм майна, просить вирок змінити - виключити
застосування до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. цього додаткового покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Сорокіної на
підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи,
обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що
касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
У ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
законодавець передбачив
перелік, який є вичерпний, видів додаткових покарань, які можуть
застосовуватися до засудженої особи у разі звільнення її від
основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Конфіскація майна як додаткове покарання у цьому переліку не
значиться, а тому суд не міг до засуджених, яких звільнив від
основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, застосовувати додаткове покарання навіть за умови,
якщо санкцією ч. 2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено
конфіскацію майна як обов'язкове додаткове покарання.
Отже, за таких обставин касаційне подання прокурора є
обгрунтованим.
Колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. та
ОСОБА_2. у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального
закону при призначенні покарання та виключити застосування до
засуджених додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
ухвалила:
касаційне подання заступника прокурора Черкаської області
задовольнити.
Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 25
квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині призначеного
покарання змінити, виключити застосування до них додаткового
покарання у виді конфіскації майна.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Синявський О.Г. Глос Л.Ф.