У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Міщенка С.М.,
суддів
Пошви Б.М. і Паневіна В.О.,
прокурора
Микитенка О.П.,
захисника засудженого
ОСОБА_1., ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні 16 січня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на
вирок апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2006
року.
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від
6 липня 2006 року
ОСОБА_2, уродженця м. Ківерці,
раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з позбавлення права
керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого
ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено з випробуванням з
іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього обов'язків:
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в
органи кримінально-виконавчої системи.
Постановлено стягнути судові витрати.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 7
квітня 2006 року приблизно о 18год., керуючи в стані алкогольного
сп'яніння автомобілем "Мерседес-Бенц" 123 д. н. НОМЕР_1 і
рухаючись по вул. Київській в м. Ківерці в напрямку дороги
"Луцьк-Маневичі", в порушення п. п. 2.9 "б", 12.1, 12.4, 12.9"б"
Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на велосипедистку
ОСОБА_3., у результаті чого потерпілій було заподіяно тяжкі
тілесні ушкодження, від яких вона померла.
Вироком апеляційного суду Волинської області від 12 вересня
2006 року за апеляціями потерпілої ОСОБА_4. і прокурора, який
затвердив обвинувальний висновок вирок Ківерцівського районного
суду від 6 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 у частині призначеного
йому покарання, щодо речових доказів і судових витрат скасовано та
постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
призначено покарання 4 роки позбавлення волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2
роки. Постановлено стягнути судові витрати на користь держави і
вирішено питання речових доказів відповідно до КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений порушує
питання про зміну вироку апеляційного суду в частині призначення
йому покарання, оскільки на його думку апеляційним судом не
враховано ряд пом'якшуючих його відповідальність обставин. Просить
звільнити його від відбування покарання з випробуванням на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2, думку прокурора про
залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу
засудженого слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у
вчиненні злочину і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що по суті у касаційній скарзі засудженим не
оспорюється.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування судових рішень, не встановлено.
Твердження засудженого про те, що суд апеляційної інстанції
не врахував ряду пом'якшуючих його вину обставин та конкретних
даних про його особу, що на його думку дає підстави для звільнення
його від відбування покарання відповідно до положень ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є безпідставним.
Рішення апеляційної суду про скасовування вироку
Ківерцівського районного суду Волинської області від 6 липня 2006
року в частині призначення ОСОБА_2 покарання 4 роки позбавлення
волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком
на 2 роки належним чином мотивовано.
Дотримуючись вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
апеляційний
суд при визначенні міри покарання урахував всі обставини, що
пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається
ОСОБА_2 у скарзі та обгрунтовано призначив йому покарання,
необхідне і достатнє для виправлення засудженого та запобігання
вчинення ним нових злочинів.
Обране покарання відповідає тяжкості злочину та даним про
особу засудженого і підстав для його пом'якшення колегія не
вбачає.
Керуючись статтями 395 і 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України;
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2006
року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
С у д д і:
Міщенко С.М. Пошва Б.М Паневін В.О.