У х в а л а
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого, судді
Редьки А.I.,
Макаренка М.М.
суддів
Жука В.Г. і Кривенди О.В.,
Кривенди О.В., Кияшка А.Я.
за участю прокурора
Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 січня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
судові рішення щодо нього.
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 19
грудня 2005 року
ОСОБА_1, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком тривалістю два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2
6959, 94 гривень заборгованості по аліментах.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він злісно ухилявся від
сплати встановлених рішенням суду від 2 лютого 1993 року коштів на
утримання доньки ОСОБА_3, на користь потерпілої ОСОБА_2 та мав
заборгованість по аліментах станом на 1 жовтня 2005 року у розмірі
6959,94 гривень.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. зазначає, що він не
мав умислу на ухилення від сплати аліментів, у зв'язку з чим у
його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 164 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить судові рішення щодо нього скасувати,
а справу - закрити.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив скасувати судові рішення в частині
стягнення із засудженого заборгованості по аліментах і справу в
цій частині закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні
ним зазначеного у вироку злочину підтверджується показаннями
потерпілої ОСОБА_2, поданням державного виконавця Тараник С.В.,
письмовими попередженнями щодо засудженого про кримінальну
відповідальність за ухилення від сплати аліментів.
Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок у частині
стягнення із засудженого заборгованості по аліментах підлягає
скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
особа, яка
зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в
кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що
несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого,
цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною
справою.
Як видно з вироку, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
не матеріальну шкоду, заподіяну злочином, а заборгованість по
аліментах на дитину.
Приймаючи таке рішення, суд не врахував, що порядок стягнення
аліментів та заборгованості по них визначений ст.ст. 194-195
Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
та ст. 74 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Відповідно до вказаних положень закону заборгованість по
аліментах визначається державним виконавцем і стягується за
виконавчим листом, виданим на підставі рішення про стягнення
коштів на утримання дитини.
Оскільки суд повторно стягнув з ОСОБА_1 суму, яка має бути
ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення
аліментів, на що не звернув увагу апеляційний суд, судові рішення
в цій частині підлягають скасуванню, а справа - закриттю.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 19
грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 23 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення із
засудженого заборгованості по аліментах в сумі 6959, 94 гривень
скасувати і справу в цій частині закрити.
У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.
С у д д і:
Редька А.I. Жук В.Г. Кривенда О.В.