У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Пивовара В.Ф., Шевченка Т.В.
за участю прокурора Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 11 січня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу
колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного
суду Донецької області від 27 січня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17
листопада 2005 року
ОСОБА_1, уродженця м .Астрахань Російської Федерації,
громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч.2 ст.121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 лютого
2005 року, в період часу з 21 по 24 год., перебуваючи в стані
алкогольного сп'яніння, в роздягальні на території гаража АТЗТ
"Вид", розташованого по АДРЕСА_1, спільно зі своїм знайомим
ОСОБА_2 вживали спиртні напої. В ході бесіди між ними на грунті
особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої
ОСОБА_1., умисно наніс ОСОБА_2 кілька ударів кулаками і ногами, а
також коліном в область голови і тулуба, заподіявши йому тілесні
ушкодження у виді численних саден та крововиливів голови, обличчя,
тулуба, двосторонніх переломів ребер, а також тупої травми голови
з крововиливами під м'які мозкові оболонки і набряком м'яких
мозкових оболонок, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і
стала причиною смерті ОСОБА_2.
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 змінено, визнано, що ОСОБА_1. заподіяв ОСОБА_2 тяжке
тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, що
виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого, у
зв'язку з чим дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч.2 ст.121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.123 цього Кодексу і за цим законом йому
призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки . В
решті вирок залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, ставиться питання про
скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і направлення
справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону та призначенням покарання, яке
не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого через його
м'якість, з тих мотивів, що апеляційний суд не дав належної оцінки
доказам, які є у справі, необгрунтовано перекваліфікував дії
ОСОБА_1 з ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.123 цього
Кодексу, оскільки дії ОСОБА_1 щодо потерпілого ОСОБА_2 викликані
особистими неприязними стосунками з потерпілим та станом
алкогольного сп'яніння, а тому такі його дії не можна
кваліфікувати як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в
стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
протизаконного насильства або образи з боку потерпілого.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
подання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання
необхідно задовольнити з таких підстав.
Згідно з диспозицією ст.123 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідальність за даною статтею настає за умисне тяжке тілесне
ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що
раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої
образи з боку потерпілого.
Апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.123 цього Кодексу послався на
показання засудженого ОСОБА_1 та на висновок амбулаторної
комплексної судової психолого-психіатричної експеризи, згідно з
яким ОСОБА_1. в момент вчинення зазначеного злочину перебував у
стані фізіологічного афекту, і розцінив дії ОСОБА_1 щодо
заподіяння ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, як вчинені у
стані сильного душевного хвилювання.
Проте відповідно до ст.67 та ч.4 ст.75 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
суд оцінює докази в їх сукупності і ніякі з них для
суду не мають наперед встановленої сили, а висновок експерта для
суду не є обов'язковим.
Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками суду першої
інстанції та кваліфікацією цим судом дій ОСОБА_1, всупереч вимогам
ст.377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не навів у своїй ухвалі належних
мотивів спростування доказів, на які послався суд першої інстанції
на підтвердження своїх висновків, залишив поза увагою кількість та
характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, належним чином
не мотивував, в чому саме полягали протизаконне насильство з боку
потерпілого та раптовість виникнення в ОСОБА_1 стану сильного
душевного хвилювання, які є обов'язковими ознаками складу злочину,
передбаченого ст.123 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин ухвала апеляційного суду у даній справі
підлягає скасуванню, а справа- - направленню на новий апеляційний
розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути
справу відповідно до вимог закону, ухвалити законне і обгрунтоване
рішення з наведенням у ньому відповідних мотивів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2006 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд
в той же апеляційний суд в іншому складі суду.
Судді:
Селівон О.Ф. Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон