У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Верещак В.М.,

     суддів

     Лавренюка М. Ю., Селівона О.Ф.,

     розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 4 січня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1.  на
вирок Московського районного суду м. Харкова  від  26  січня  2005
року,

                      в с т а н о в и л а :

     Зазначеним вироком засуджений:

     ОСОБА_1, 1970 року народження, раніше судимий,

     - за  ст.  289  ч.3  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  10   років
позбавлення волі з конфіскацією майна.

     ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 7 грудня  2002  року,
працюючи IНФОРМАЦIЯ_1, розташованому АДРЕСА_1 у м. Харкові,  уклав
усний договір  на  ремонт  автомашини  ВАЗ-21061,  вартістю  12632
грн.10 коп., яка належала  ОСОБА_2,  а  наступного  дня  незаконно
заволодів нею.

     Ухвалою Апеляційного суду Харківської області  від  21  липня
2005 року вирок в частині вирішення цивільного позову  скасований,
а справу у цій частині  направлено  на  новий  судовий  розгляд  у
порядку цивільного судочинства.

     Ухвалою апеляційного суду Харківської області  від  3  серпня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено: його дії  перекваліфіковані
зі ст.289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  ст.289  ч.2  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          за  якою  призначено  покарання  у   виді   5   років
позбавлення волі без конфіскації майна.

     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. стверджує, що  умислу
на  заволодіння  автомобілем  у  нього  не  було,  він  з  дозволу
потерпілого  виконував  ремонт  цього  транспортного   засобу   і,
виїжджаючи на ньому, перевіряв якість проведених ремонтних  робіт.
Просить також пом'якшити йому покарання.

     Заслухавши  доповідь  судді,  перевіривши  матеріали  справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.

     Висновок суду про доведеність винності  ОСОБА_1.  у  вчиненні
злочину, за  який  його  засуджено,  є  обгрунтованим,  відповідає
фактичним обставинам справи та підтверджений сукупністю зібраних у
справі доказів.

     Так у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1  не  заперечував,
що на автомобілі потерпілого, який знаходився на ремонті поїхав до
свого друга, що проживав поряд з СТО.  Дозволу  на  цю  поїздку  у
потерпілого він не брав, прав на управління автомобілем у нього не
було.

     Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 7  грудня  2002  року  залишав
свій  автомобіль  у  боксі  на  території  автошколи  для  ремонту
ОСОБА_1. 9 грудня  він  не  виявив  автомобіля  у  боксі.  Ніякого
дозволу на керування автомобілем ОСОБА_1у він не давав.

     Судовою  колегією  апеляційного  суду   було   враховано   ту
обставину, що ОСОБА_1 повернув автомобіль і заподіяна  його  діями
шкода склала 3601 грн. 38 коп., з  урахуванням  чого  дії  ОСОБА_1
були перекваліфіковані з ч. 3 ст. 289 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на
ч.2 ст. 289  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  обрано  за  цим  законом
мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.289  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

     Міра покарання засудженому призначена відповідно до вимог ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Керуючись ст. ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         У Х В А Л И Л А:

     Касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення.

                            С у д д і:

     Верещак В.М.   Лавренюк М.Ю.  Селівон О.Ф.