У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Міщенка С.М.,
суддів Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні 26 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області і касаційною скаргою засудженої
ОСОБА_1. на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 28
листопада 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 14
лютого 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянка України, несудима,
засуджена за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п"ять років
позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавлення права
займатись торговою діяльністю строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
два роки і покладенням на неї обов'язків, передбачених п. 2 ч. 1
ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 12944
грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1489 грн. 75 коп.
витрат за проведення аудиторських перевірок. У задоволенні решти
позовних вимог ОСОБА_2. відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1. в частині відмови потерпілому ОСОБА_2. у
задоволенні позовних вимог скасовано, справу в цій частині
направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона в період
часу з 31 травня по 27 листопада 2003 року, уклавши трудову угоду
з працедавцем - приватним підприємцем ОСОБА_2., угоду про повну
матеріальну відповідальність, отримала на складі за адресою: м.
Херсон, АДРЕСА_1, за накладними товарно-матеріальні цінності на
суму 29124 грн. 50 коп., які реалізовувала на ринку "Північний" в
м. Херсоні. За вказаний період вона здала до каси приватного
підприємця ОСОБА_2. на підставі прибуткових касових ордерів
грошові кошти в сумі 16180 грн. 50 коп., а частину матеріальних та
грошових коштів на суму 12 944 грн., що на момент вчинення злочину
у шістсот разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів
громадян і відносилось до особливо великого розміру, скориставшись
тим, що вони знаходились у її віданні, з корисливих мотивів
привласнила та розтратила на власні потреби.
У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області
ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. в зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого
злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості та
неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому в
обгрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що суд при
призначенні покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
хоча і послався на ступінь небезпечності та
тяжкість скоєного злочину, однак фактично їх не врахував, бо
вчинений засудженою злочин відноситься до категорії особливо
тяжких. Також, прокурор, звертає увагу, на те, що судом були
порушенні вимоги ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки при
призначенні покарання з застосуванням ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив засуджену як від основного так і додаткового
покарання.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. просить вирок та
ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу закрити за
відсутністю в її діях події злочину. Стверджує, що судом дано
неправильну оцінку характеру правовідносин між нею та потерпілим
ОСОБА_2., як трудовим, а не як цивільно-правовим відносинам між
фізичними особами, що потягнуло безпідставне застосування
кримінального закону при наявності доказів, які свідчать про
відсутність події злочину. Вказує, що суд обгрунтував свій
висновок про її винуватість на недостовірних доказах, не
витребував і не досліджував бухгалтерські документи, які
підтверджують належність тих товарно-матеріальних цінностей, які
нею були реалізовані потерпілому ОСОБА_2. Зазначає, що були
допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального
закону, які потягли порушення її права на захист, оскільки при
проведенні судово-бухгалтерських експертиз з постановами про їх
призначення її ознайомили одночасно з ознайомленням з висновками
експертиз.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1. про відсутність
у її діях події злочину є безпідставними.
Обгрунтовуючи висновок про винуватість засудженої в
інкримінованому цим вироком злочині, суд послався на показання
свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що вона брала під реалізацію
товари по накладних, а гроші за реалізовані товари згідно
прибуткових касових ордерів повернула лише частково, дані, які
містяться у висновках судово-бухгалтерських експертиз, трудовому
договорі та угоді про матеріальну відповідальність, її особисті
письмові розписки щодо допущених недостач, інші досліджені докази,
які є в матеріалах справи.
Дослідивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1. у
привласненні і розтраті чужого майна, яке було їй ввірене,
визнавши її показання про відсутність вини у вчиненні даного
злочину безпідставними, навівши у вироку з цього приводу
переконливі мотиви.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу за
апеляцією захисника ОСОБА_5, яка за змістом аналогічна доводам
касаційної скарги засудженої, та обгрунтовано визнав її
безпідставною, а вирок щодо ОСОБА_1. - законним і обгрунтованим.
Також апеляційний суд відповідно до вимог ст. 377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
перевірив всі доводи апеляції потерпілого ОСОБА_2,
зокрема, щодо м"якості призначеного ОСОБА_1 покарання і зазначив
відповідні підстави, через які визнав ці доводи необгрунтованими.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які істотно
вплинули на правильність постановлених у справі судових рішень і
були б підставою для їх зміни або скасування, в тому числі
порушення права на захист, на що посилається засуджена, не
встановлено.
Дії ОСОБА_1. за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, а призначене їй покарання відповідає
вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Доводи касаційного подання про невідповідність призначеного
ОСОБА_1. покарання ступеню тяжкості злочину та даним про її особу,
є непереконливими.
При призначенні ОСОБА_1. покарання, яке є нижчим від
найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 191 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, та звільненні її від відбування покарання з
випробуванням на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд
врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка
раніше не судима, позитивно характеризувалась, має постійне місце
проживання, а також конкретні обставини справи.
З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про
можливість виправлення засудженої ОСОБА_1. без відбування реальної
міри покарання і тому обгрунтовано звільнив її від відбування
покарання з випробуванням.
Та обставина, що у формулюванні застосування ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд не зазначив про звільнення ОСОБА_1. тільки
від основного покарання, не дає підстав вважати, що судом прийнято
рішення про звільнення засудженої і від додаткового покарання,
оскільки, як видно з вироку, такого рішення не приймалось, а інше
тлумачення рішення суду щодо застосування цієї норми закону є
припущенням.
Разом з тим, про те, що суд звільнив ОСОБА_1 тільки від
відбування покарання у виді позбавлення волі свідчить і те, що
вирок звернутий до виконання в частині призначення їй додаткового
покарання.
Таким чином, підстав для задоволення касаційного подання
прокурора з мотивів неправильного застосування кримінального
закону при призначенні ОСОБА_1. покарання, немає.
Цивільний позов вирішено з урахуванням вимог закону.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного
розгляду з обов"язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора
Херсонської області і касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.
відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко Л.Ф. Глос Ю.М. Кармазін