У х в а л а
Колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора
Опанасюка О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного
суду м. Чернівців від 20 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а :
цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, мешканця
м. Львова, раніше судимого:
- 28.05.1999 року за ч. 3 ст.140, ч. 1 ст. 145 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого
03.08.2001р. умовно-достроково на 1 рік 2 дні за актом амністії -
- за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його
звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком на 2 роки з покладенням передбачених ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язків, а саме: повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і
періодично з'являтися для реєстрації в орган
кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
09.03.2006 р. близько 12 год. 25 хв. під автомобільним мостом по
АДРЕСА_1 у м. Чернівцях знайшов чорний поліетиленовий пакет, у
якому знаходився придатний для стрільби обріз карабіна ОСОБА_2,
випуску 1943 року, та бойовий патрон, і незаконно носив та
зберігав їх при собі без передбаченого законом дозволу до 2 год.
30 хв. 10.03.2006 р., коли їх у нього було вилучено працівниками
міліції на залізничному вокзалі ст. Чернівці.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи обгрунтованості
засудження ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій,
посилається на те, що судом безпідставно застосовано до
засудженого ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ставить питання про
скасування вироку щодо нього з направленням справи на новий
судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1.
покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого
ОСОБА_1 у касаційному поданні не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Покарання ОСОБА_1. за вчинений злочин призначено відповідно
до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеня його
тяжкості, даних про особу засудженого, пом'якшуючих покарання
обставин.
Зокрема, судом було враховано те, що ОСОБА_1. має постійне
місце проживання, у побуті характеризується позитивно, повністю
визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв органам
досудового слідства у розкритті злочину. Зазначені обставини суд
обгрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання засудженого.
За наведених вище даних про особу ОСОБА_1 і пом'якшуючих
покарання обставин суд дійшов правильного висновку, з яким
погоджується колегія суддів, про можливість застосування ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнення ОСОБА_1 від відбування
призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком.
Посилання прокурора у касаційному поданні на те, що ОСОБА_1.
не працював без поважних причин і не вживав заходів для
працевлаштування, а тому його дії не могли бути визнані такими, що
вчинені у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, - є
безпідставними, оскільки на підтвердження цього доводу прокурором
не наведено ніяких даних та не надано будь-яких документів.
У той же час з показань ОСОБА_1 видно, що він не працював, бо
не зміг знайти роботу, проживав разом із братом і у них існували
матеріальні проблеми; знайдену зброю мав намір продати, щоб
отримати кошти на проживання.
Те, що суд не врахував як обтяжуючу покарання обставину
перебування ОСОБА_1 під час вчинення злочину у стані алкогольного
сп'яніння, не є порушенням закону, оскільки суд прийняв рішення в
цій частині відповідно до вимог ч. 2 ст. 67 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Про правильність такого рішення свідчать незмінні
показання ОСОБА_1 про те, що спиртне він вжив вранці 09.03.2006р.
ще до знахідки зброї, тобто стан його сп'яніння ніяким чином не
впливав на його дії, визнані судом злочинними.
Наявність у ОСОБА_1 попередньої судимості за 1978 рік
обгрунтовано судом не було ураховано при призначенні покарання,
оскільки відповідно до ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ця судимість
погашена.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1., вчинивши злочин,
буде продовжувати злочинну діяльність, не підтверджено ніякими
даними. Навпаки, з матеріалів справи видно, що після засудження
ОСОБА_1. добровільно 16.05.2006р. сплатив судові витрати,
визначені судом, і виконував покладені на нього обов'язки, у тому
числі при зміні місця проживання повідомив про це орган
кримінально-виконавчої системи і суд відповідною заявою. Це
свідчить про те, що засуджений встав на шлях виправлення.
За наведених обставин призначене судом ОСОБА_1. покарання є
необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових
злочинів.
Підстав вважати його невиправдано м'яким немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що касаційне
подання прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Чернівецької області про перегляд вироку
Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2006
року щодо ОСОБА_1.
СУДДI:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.I.