У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Пивовара В.Ф. і Лавренюка М.Ю.
розглянула в судовому засіданні 21 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1
на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня
2004 року, яким засуджено
ОСОБА_1,неодноразово судимого, останнього разу -
23 січня 1997 року за ч. 3 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки позбавлення волі,
за ч. 3 ст. 140 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. на чотири
роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 142 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю, за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на три роки позбавлення волі, на підставі ст.
70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. за сукупністю злочинів йому
призначено шість років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 30 березня 2001
року за попередньою змовою з особами, засудженими за цей злочин
вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова, вдерлися до
квартири ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1, і вчинили крадіжку майна на суму
13.285 грн.
Крім того, 6 квітня 2001 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з
особами, засудженими за цей злочин вироком Новозаводського
районного суду м. Чернігова, з метою крадіжки майна на суму 2.566
грн. вдерлися до квартири ОСОБА_3., що по АДРЕСА_4, проте злочин
не довели до кінця з підстав, які не залежали від їхньої волі,
оскільки повернувся господар, і вони втекли.
10 квітня 2001 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з особами,
засудженими за цей злочин вироком Новозаводського районного суду
м. Чернігова, вдерлися до квартири ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, і
вчинили крадіжку майна на суму 2.600 грн.
27 липня 2001 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з
невстановленими слідством особами, а також особою, засудженою за
цей злочин вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова,
на території автокооперативу НОМЕР_1 у м. Чернігові вчинили напад
на ОСОБА_5. та неповнолітнього ОСОБА_6., під час якого,
застосовуючи до потерпілих небезпечне для життя і здоров'я
насильство (заподіяли кожному з них легкі тілесні ушкодження у
виді черепно-мозкових травм, струсу головного мозку, забиття
м'яких тканин голови саден кінцівок), заволоділи ключами від
квартири ОСОБА_5., за допомогою яких вдерлися до квартири
потерпілого, що по АДРЕСА_3, та заволоділи майном на суму 6.245
грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27
березня 2006 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати
судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 142 КК
України ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. із закриттям справи, та застосувати
до нього ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. Вказує, що досудове
і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними
порушеннями кримінально-процесуального закону. Твердить, що його
підзахисний до розбійного нападу не причетний. Суд взяв до уваги
лише неправдиві, суперечливі показання потерпілих і свідків, інші
ж докази, які могли б істотно вплинути на правильність його
висновків, до уваги не взяв.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає
задоволенню.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його
засуджено, матеріалами справи доведена.
Обгрунтовуючи свій висновок щодо вчинення ОСОБА_1 розбійного
нападу, суд послався у вироку на показання засудженого ОСОБА_7,
який упродовж досудового слідства розповідав про обставини
вчинення цього злочину разом ОСОБА_1 та іншими особами. При цьому
він твердив, що ініціатором нападу був саме ОСОБА_1. До злочину
готувалися ретельно, розробили план, за яким під вигаданим
приводом заманили потерпілих ОСОБА_5. та ОСОБА_6. на територію
гаражного кооперативу, де напали на них, накинули на голови
ганчірки, побили, зв'язали та вкинули до ями у недобудованому
гаражі. За розробленим планом він, ОСОБА_7, разом з особою на ім'я
ОСОБА_8 залишилися охороняти потерпілих, а ОСОБА_1 з особою на
ім'я ОСОБА_9 з ключами, які відібрали в ОСОБА_5., поїхали до
квартири останнього. Потерпілих відпустили лише після повернення
ОСОБА_1 і ОСОБА_9 за вказівкою останніх. Того ж дня ОСОБА_1 привіз
йому додому викрадене з квартири ОСОБА_5. майно та гроші.
З показань потерпілого ОСОБА_5. убачається, що на території
гаражів, куди він прийшов з ОСОБА_6 з метою купівлі комп'ютера,
четверо осіб у масках напали на нього ззаду, нанесли серію ударів
по голові, зв'язали руки, наділи мішок на голову та вкинули до
ями. Під час нападу обшукали кишені та відібрали ключі від
квартири, з якої викрали майно і гроші. ОСОБА_6 серед нападників
упізнав ОСОБА_1, про що тут же повідомив йому.
Аналогічними були показання потерпілого ОСОБА_6., який
детально розповідаючи про обставини вчинення злочину, прямо вказав
на ОСОБА_1 як на особу, що разом з іншими вчинили розбійний напад
щодо нього та ОСОБА_5.
Ці показання потерпілих знайшли підтвердження даними
висновків судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_6. та
ОСОБА_5. тілесних ушкоджень, походження яких можливе в час і за
обставин, про які повідомили потерпілі.
За таких обставин суд, оцінивши всі зібрані у справі докази в
їхній сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про вчинення
ОСОБА_1 розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_5.
Що стосується висновків суду про доведеність винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок та замаху на крадіжку, вони також
грунтуються на доказах, які були належним чином досліджені в
судовому засіданні, змістовно наведені у вироку, і в касаційній
скарзі під сумнів не ставляться. Не викликають вони сумніву і в
колегії суддів.
Суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст.
140, ч. 3 ст. 142 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. і ст. 15, ч. 3
ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
Покарання засудженому призначене у відповідності з вимогами
закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і
попередження нових злочинів.
Будь-яких даних про те, що досудове слідство чи судовий
розгляд справи проведені з порушенням вимог КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, у тому числі тих його норм, що забезпечують право на
захист, не встановлено.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити захиснику ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Лавренюк М.Ю.