У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Кравченка К.Т,

     суддів

     Шевченко Т.В., Кривенди О.В.

     розглянула у судовому засіданні 21 грудня 2006 року в м.Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого  ОСОБА_1.  на
судові рішення щодо ОСОБА_2.

     Вироком  Апостолівського  районного  суду   Дніпропетровської
області від 27 жовтня 2005 року ОСОБА_2, не судимого виправдано за
ст.356 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за відсутністю в  його  діях  складу
злочину.

     Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської  області  від  27
квітня 2006 року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_2. обвинувачувався у тому,  що  він  у  листопаді  2003
року  самоправно переорав поле, розташоване поблизу  с.Токовського
Апостолівського  району  Дніпропетровської   області,   на   якому
ОСОБА_1.  виростив  соняшник,  внаслідок  чого  потерпілому   була
спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 22000 грн.

     У касаційній скарзі та доповненні до  неї  потерпілийОСОБА_1.
просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2. та направити справу
на  новий  судовий  розгляд.  Посилається   на   порушення   вимог
кримінально-процесуального  закону,   зокрема,   однобічність   та
неповноту розгляду справи,  упередженість  суду,  що  призвело  до
безпідставного виправдання  ОСОБА_2,  розгляд  справи  без  участі
прокурора. Вважає, що  рішення  суду  про  відмову  у  задоволенні
цивільного позову по справі є безпідставним.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не  знаходить
підстав для її задоволення.

     Висновок суду про  безпідставнясть  обвинувачення  ОСОБА_2  у
самовільному, всупереч  установленому  законом  порядку,  вчиненні
дій, правомірність яких оспорював ОСОБА_1, грунтується на зібраних
по справі та досліджених судом матеріалах справи.  Зокрема,  такий
висновок підтверджується угодами оренди  земельних  паїв  ОСОБА_3,
ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  укладеними  1  листопада  2003   року,   актом 
2.11.2003 року про  огляд  земельної  площі  18,735  га,  на  якій
виявлені поодинокі  нерозвинуті  рослини  соняшкина,  та  прийняте
рішення про початок оранки зазначеної землі під наступний врожай.

     Як видно з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 у 2002 році
за усною домовленістю взяв в аренду на 1 рік земельні паї ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не  уклавши договорів аренди відповідно
до Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
        , діючи таким чином
на свій ризик. Крім  того  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  укладаючи
договір про аренду їх земельних паїв  з  ОСОБА_2  не  обговорювали
питання про долю врожаю, що належав ОСОБА_1.

     Таким  чином,  ОСОБА_2,   виконуючи   необхідні   роботи   на
орендованій земельній ділянці, діяв відповідно  до  укладених  ним
угод, тому його дії не можна вважати самоправними.

     Посилання ОСОБА_1 на упередженість під час розгляду справи не
переконливі, оскільки суд  всебічно  та  об'єктивно  дослідив  всі
зібрані по справі докази,  поклавши  в  основу  виправдовувального
вироку одні докази  та  відкинувши  інші  належно  мотивував  своє
рішення.

     Так, суд критично поставився до тих актів, які були  складені
через значний проміжок часу і з порушенням встановленого  порядку,
а також не взяв  до  уваги  показання  свідків  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначивши про їх особисту зацікавленість.

     Оскільки в судовому засіданні суд  прийшов  до  висновку  про
відсутність у діях ОСОБА_2. складу  злочину  та  необхідніть  його
виправдання, то рішення суду про відмову у задоволенні  цивільного
позову, заявленого ОСОБА_1 по справі, є правильним.

     Не заслуговують  на  увагу  посилання  ОСОБА_1  на  порушення
кримінально-процесуального закону, оскільки справа розглянута  без
участі прокурора.Відповідно до ст.27 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         право
підтримувати обвинувачення  у  справах  про  злочини,  передбачені
ст.356 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , належить  потерпілому,  за  скаргою
якого порушено справу.

     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які б були безумовною підставою для скасування судових  рішень  по
справі, не встановлено.

     За таких обставин колегія суддів  не  знаходить  підстав  для
призначення  кримінальної  справи  до   касаційного   розгляду   з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1  відмовити.

                              Судді:

           Кравченко К.Т.  Шевченко Т.В.  Кривенда О.В.