У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Вус С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1. та
потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3. на постанову Біловодського районного
суду Луганської області від 20 вересня 2005 року, якою
ОСОБА_1, уродженця та мешканця IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого,
звільнено на підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про
амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від 31.05.2005 року від кримінальної
відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а справу
провадженням закрито.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2004 року,
близько 2 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння,
керуючи автомобілем ВАЗ-21065 та рухаючись по вул. ім. Щорса у
напрямку с. Шуликівка Біловодського району Луганської області,
поблизу будинку НОМЕР_1, в порушення п.п. 12.1, 12.4, 12.9 "б"
Правил дорожнього руху України, виїхав на обочину дороги, де
вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4., який рухався у попутному
напрямку. У результаті даної транспортної пригоди ОСОБА_4 у
результаті отримання тяжких тілесних ушкоджень, помер на місці
події.
У касаційних скаргах:
потерпілі ОСОБА_2., ОСОБА_3 просять постанову суду
скасувати, а справу направити на додаткове розслідування,
мотивуючи тим, що ОСОБА_1. повинен нести відповідальність за ст.
115 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки вважають, що він умисно
вбив потерпілого;
ОСОБА_1. зазначає, що суд неправильно встановив фактичні
обставини справи, оскільки він не перебував у стані алкогольного
сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода
ОСОБА_4. Просить судове рішення щодо нього скасувати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не
підлягають задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні
інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у постанові,
підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Твердження ОСОБА_1. про те, що він не перебував у стані
алкогольного сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода сталася з
вини пішохода ОСОБА_4. є безпідставними і спростовується
матеріалами кримінальної справи.
Рішення суду про застосування до ОСОБА_1. Закону України "Про
амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
є обгрунтованим, оскільки останній має на
утриманні неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної
відповідальності за вчинення злочину з необережності, покарання за
який передбачено не більше, ніж вісім років позбавлення волі.
Будь-яких даних про те, що дії ОСОБА_1. були спрямовані на
умисне позбавлення життя ОСОБА_4. судом не встановлено, тому
посилання потерпілих про необхідність направлення справи на
додаткове розслідування з метою перекваліфікації дій ОСОБА_1. за
ст. 115 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є надуманими.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1. та
потерпілим ОСОБА_2., ОСОБА_3.
Судді