У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
     Верховного Суду України у складі :
     Головуючого  Федченка О.С.,
     Суддів    Філатова В.М., Кліменко М.Р.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  19  грудня  2006
року справу за  касаційною  скаргою  захисника  ОСОБА_1  на  вирок
Конотопського міськрайонного суду  від  10.02.2006  р.  та  ухвалу
апеляційного суду Сумської області від 04.05.2006 р..
     Цим вироком
     ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року  народження,  громадянин  України,
раніше несудимий
     засуджений за ст. 364 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  5  років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати  посади  в  органах
МВС України строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2  частини  майна,
яке належить засудженому на праві власності;
     за ст.. 296 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  позбавлення
волі.
     На підставі ст.. 70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів  ОСОБА_2  призначено  остаточне  покарання  -   5   років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати  посади  в  органах
МВС України строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2  частини  майна,
яке належить засудженому на праві власності.
     Згідно зі ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_2  позбавлений
спеціального звання - капітан міліції.
     Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 04.05.2006  р.
вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 364 ч.3 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         та застосування вимог ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а
також позбавлення у відповідності до ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
спеціального звання - капітана міліції, скасовано  з  направленням
справи у цій частині на  додаткове  розслідування.  Вирок  суду  в
частині цивільного позову ОСОБА_3 скасовано та на підставі ст. 207
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         залишено без розгляду. ОСОБА_2  вважається
засудженим  за  ст.  296  ч.4  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до   міри
покарання, призначеної за цей злочин судом першої інстанції,  -  3
роки позбавлення волі.
     За вироком суду ОСОБА_2 з  урахуванням  внесених  апеляційною
інстанцією змін визнаний винним та засуджений за те, що 19.05.2005
р. після 19 год., прибувши  на  власному  автомобілі  у  с.  Сахни
Конотопського району до місця розташування ПП "Ераз", на території
тракторної  бригади,  грубо  порушуючи  громадський   порядок   та
проявляючи явну неповагу до суспільства, став чіплятися до ОСОБА_3
в присутності працівників ПП "Ераз", щоб він погодився розібратися
між ними з приводу майнових паїв.
     Через  деякий  час  близько  20  год.  ОСОБА_2,   продовжуючи
виявляти до ОСОБА_3 та працівників ПП "Ера"  зневажливе  ставлення
та  порушуючи  громадський  порядок  та  існуючі   у   суспільстві
загальновизнані  правила  поведінки,  знову  прибув  до  території
вказаного підприємства, де став  погрожувати  ОСОБА_3  револьвером
"Корнет - С" НОМЕР_1. Коли ОСОБА_3,  злякавшись  вказаних  погроз,
почав  втікати,  ОСОБА_2,  усвідомлюючи,  що  своїми  діями  грубо
порушує  громадський  порядок,   вийшов  з  автомобіля  та   почав
наздоганяти ОСОБА_3, при  цьому  роблячи  постріли  в  останнього.
Стріляючи, засуджений влучив  в  потерпілого,  чим  заподіяв  йому
легкі  тілесні  ушкодження,  що  спричинили  короткочасний  розлад
здоров"я.
     У касаційній скарзі  захисник  ОСОБА_1  порушує  питання  про
скасування постановлених по справі судових рішень  та  направлення
справи на додаткове розслідування, вважаючи, що по справі допущена
неповнота  та  однобічність  досудового  та   судового   слідства.
Одночасно захисник у скарзі ставить питання  про  перекваліфікацію
дій ОСОБА_2 зі ст. 296 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  ст.  125  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          та  просить  пом"якшити   засудженому   міру
покарання.
     Заслухавши  доповідача,  розглянувши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
вона не підлягає до задоволення.
     Висновки суду про доведеність  винності  ОСОБА_2  у  вчиненні
злочину,  передбаченого  ст.  296  ч.4  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
грунтуються на повно та  всебічно  досліджених  та  перевірених  в
судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка.
     Викладені  в  скарзі  захисника   доводи   про   необхідність
перекваліфікації дій  ОСОБА_2 зі ст..  296  ч.4  на  ст..  125  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         перевірені і визнані безпідставними.
     Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що  на   території  тракторної
бригади в с. Сахно ОСОБА_2 намагався з"ясовувати з ним стосунки  з
приводу отримання  майнових  паїв.  Пізніше,  ОСОБА_2,  погрожуючи
застосуванням револьвера та стріляючи,  однією  з  куль  влучив  в
нього, заподіявши тілесні ушкодження. При  відтворенні  обстановки
та обставин події потерпілий на місці вчинення злочину розповів та
показав за яких  обставин  йому  було  заподіяно  ОСОБА_2  тілесні
ушкодження.
     Ці показання підтвердили  свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
     Згідно з даними судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені
рана на грудях  зліва  та  садна  на  лівому  коліні.  Вогнепальна
непроникаюча  рана  лівої  частини  грудної  клітини  виникла  від
вогнепального  поранення.  Отримані  ОСОБА_3  тілесні   ушкодження
відносяться до легких, що потягли короткочасний розлад здоров"я.
     За  даними  висновку  судово-криміналістичної  експертизи  на
лівій частині сорочки та на  лівій  половині  майки,  що  належать
ОСОБА_3,  спереду  виявлено  по  одному   вхідному   вогнепальному
кульовому пошкодженню.
     В судовому засіданні свідки лікар ОСОБА_7 та експерт  ОСОБА_8
підтвердили наявність у ОСОБА_3 вогнепального поранення.
     Відповідно   до   висновку   судово-балістичної    експертизи
представлений  на  дослідження   револьвер   "Корнет-С"   НОМЕР_1,
вилучений у ОСОБА_2 є вогнепальною зброєю, придатною для  стрільби
бойовими патронами.
     Наведені докази спростовують  викладені  в  скарзі  захисника
доводи про можливість виникнення тілесних ушкоджень у  ОСОБА_3  за
інших обставин.
     Суд відповідно до вимог ст. 22 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          вжив
всіх передбачених законом   заходів  для  повного,  всебічного  та
об"єктивного розгляду справи та парвильно кваліфікував дії ОСОБА_2
     При призначенні ОСОБА_2 міри  покарання  суд  у  повній  мірі
врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого  ним  злочину,
дані про його особу,  пом"якшуючу  його  покарання  обставину,  що
відповідає вимогам ст.. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Колегія суддів не вбачає підстав для пом"якшення  засудженому
покарання, як про це просить у скарзі  захисник,  вважаючи  обране
ОСОБА_2 покарання достатнім для його виправлення.
     Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли  зміну  чи  скасування  постановлених  по  справі  судових
рішень, не встановлено.
     Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
     У х в а л и л а :
     У задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_1 відмовити.
                           С У Д  Д I :
     Федченко О.С.     Філатов В.М.      Кліменко М.Р.