У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Федченка О.С.,
Суддів Філатова В.М., Кліменко М.Р.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006
року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок
Верхньодніпровського районного суду від 23.03.2006 р. та ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2006 р..
Цим вироком
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше несудимий
засуджений за ст. 222 ч.1 КК України до штрафу у сумі 8500
грн. з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю
строком на 1 рік.
На підставі ст. 1 п. "е" Закона України "Про амністію" від
31.05.2005 р. він звільнений від відбування покарання.
За вироком суду ОСОБА_2 виправданий за ст. 190 ч.4 КК України
за відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від
04.07.2006 р. вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те,
що будучи приватним підприємцем у період з 1 по 10 вересня 2004 р.
звернувся до Дніпропетровської філії акціонерного кромерційного
банку "Автокразбанк" з проханням надати йому грошовий кредит.
19.10.2004 р. ОСОБА_2 з метою отримання кредиту надав
Дніпропетровській філії акціонерного кромерційного банку
"Автокразбанк", яка розташована по вул. Мечнікова м.
Дніпропетровська завідомо неправдиву інфрормацію - довідку,
складену ним про те, що на складі заготівельного пункту є в
наявності фасований та ваговий мед на суму 1388 грн., а також
вулики з бджілами у кількості 52 одиниць на суму 24440 грн., в той
час коли по книзі обліку членів районного товариства бджолярів
любителів за ОСОБА_2 рахувалось лише 25 вуликів.
29.10.2004 р. на підставі наданих в банк документів, які не
відповідали дійсності, було укладено кредитну угоду НОМЕР_1,
згідно з якою ОСОБА_2 були надані кредитні кошти у сумі 55000
грн. строком до 28.10.2005 р. Проте ОСОБА_2 умови угоди не
виконав, грошові кошти та відсотки за надання кредиту не
виплатив.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про
скасування постановлених по справі судових рішень в частині
виправдання засудженого за ст. 190 ч.4 КК України та направлення
справи на нове розслідування у цій частині. Потерпілий, не
погоджуючись з підставами та мотивами виправдання ОСОБА_2 за ст.
190 ч.4 КК України, вказує на те, що ОСОБА_2 шляхом обману та
зловживанням довірою заволодів його майном, яке у забезпечення
грошового кредиту було передано ним на умовах договору іпотеки,
укладеного з банком, і що на теперишній час на його майно, в тому
числі і будинок, у якому мешкає, накладено державним виконавцем
арешт, а на нього - обов"язок по погашенню кредита та відсотків за
його використання. Крім цього, потерпілий у скарзі вказує на те,
що вирок суду не було проголошено у судовому засіданні та не
роз"яснено порядок та строки його оскарження. Вважає, що судом
було порушено його права як потерпілого, оскільки йому не було
надано можливості ознайомитися з протоколом судового засідання та
матеріалами справи.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона не підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 222 ч.1 КК України, грунтуються на
повно та всебічно досліджених та перевірених в судовому засіданні
доказах, яким дана належна оцінка, що не оспорюється потерпілим у
скарзі.
Викладені в скарзі потерпілого доводи про безпідставність
виправдання ОСОБА_2 за ст. 190 ч.4 КК України перевірені і визнані
необгрунтованими.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що
познайомившись із ОСОБА_2, запропонував йому займатися спільним
бізнесом по продажі продуктів бджольництва. Для розширення свого
бізнеса було прийнято обопільне рішення про необхідність отримання
кредиту у банку, чим особисто він і займався. При цьому вони
вирішили оформити кредит на ОСОБА_2 з наданням у заставу майна.
Він виступив поручителем по цьому кредитному договору із передачею
в іпотеку свого будинку та земельної ділянки.
Аналогічні показання в судовому засіданні дав і ОСОБА_2
З показань представника банка"Автокраз" ОСОБА_3 вбачається,
банк перевіряв наявність майна, яке передавалось у заставу та в
іпотеку, в тому числі і оглядався будинок та земельна ділянка
потерпілого, який самостійно готував документи для передачі
будинку та земельної ділянки в іпотеку. З поведінки ОСОБА_1
випливало, що він особисто був зацікавлений в отриманні кредиту.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2, взявши кредит у банку,
знаючи, що він виступив поручителем із передачею у заставу свого
майна, заздалегідь не мав наміру повертати грошові кошти та
відсотки за їх використання, обманюючи таким чином, та маючи на
меті завдати йому майнової шкоди, перевірені і визнані
безпідставними.
З протоколу судового засідання вбачається, що після надання
ОСОБА_2 останнього слова суд видалився до нарадчої кімнати, після
виходу з якої оголосив вирок та роз"яснив його сутність, порядок
та строки оскарження, тому доводи ОСОБА_1 у цій частині є
безпідставними.
При перевірці матеріалів справи не встановлено порушення
права потерпілого щодо можливості ознайомитися з протоколом
судового засідання та матеріалами справи, оскільки такого
клопотання потерпілий не подавав.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових
рішень, не встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги потерпілому ОСОБА_1
відмовити.
С У Д Д I :
Федченко О.С. Філатов В.М. Кліменко М.Р.