У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у
розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок
Верховинського районного суду Iвано-Франківської області від 5
травня 2005 року, яким
ОСОБА_1, громадянина України,
не маючого судимості на підставі
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, засуджено
- за ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_2,
громадянина України,
не маючого судимості на підставі
ст. 89 КК України, ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджено
- за ч.3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_3,
громадянина України,
раніше судимого: 29.07.2004 року
за ст.15 ,ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 3 місяці позбавлення
волі, звільненого від відбування покарання
з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено
- за ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а
за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на
8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на
користь потерпілої ОСОБА_4 солідарно - 4 000 грн. на
відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн. на відшкодування
моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 12
серпня 2005 року вирок змінено в частині призначення ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання. Пом'якшено покарання - ОСОБА_1 за
ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 8 років позбавлення волі з
конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього
належного йому майна; ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 5 років 6
місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому
майна, а на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з
конфіскацією всього належного йому майна. В решті вирок залишено
без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано
винними і засуджено за те, що вони 25 січня 2005 року, знаходячись
у Верховинському районі в с. Гринява присілку IНФОРМАЦIЯ_1, з
метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою,
із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і
здоровcя, шляхом проникнення в житло ОСОБА_4, вчинили щодо
останньої розбійний напад, заволодівши коштами потерпілої в сумі 4
000 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку з невідповідністю
призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та його
особі, яке, на його думку, є явно несправедливим внаслідок
суворості. Звертає увагу на те, що суму матеріальних збитків від
злочину судами визначено виключно на показаннях потерпілої.
Просить врахувати важкий стан здоров'я його матері і пом'якшити
покарання із застосуванням щодо нього ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, ставить питання про перегляд
судових рішень щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з
неправильним застосуванням судами першої і апеляційної інстанцій
кримінального закону. Так, вважає, що суд психічне насильство
(погрозу ножем) кваліфікував як фізичне насильство, хоча треба
кваліфікувати як погроза застосування насильства яке є небезпечним
для життя і здоровcя. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі
апеляції, оскільки за даними резолютивної частини ухвали дії
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кваліфіковано не за частиною 3, а за частиною 4
статті 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яка їм не пред'являлась. Вказує
на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості
злочину та особі засуджених. Просить скасувати судові рішення, а
справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги і касаційного подання,
колегія суддів вважає, що скарга і подання задоволенню не
підлягають з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого
засудженими злочину.
Висновки суду щодо винуватості засуджених у вчинені злочину
за обставин, викладених у вироку грунтуються на доказах,
досліджених у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.
Вони перевірені апеляційним судом, що випливає з
мотивувальної частини ухвали.
Що стосується доводів подання про скасування ухвали у
зв'язку з неправильною вказівкою апеляційним судом в
резолютивній частині ухвали про засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за
ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то вони не можуть бути
задоволені, оскільки як видно із ухвали суду ним допущена
технічна помилка, а не юридична, яка може бути виправлена в
порядку ст.409-411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Не грунтуються на законі доводи подання про те, що суд
погрозу застосування насильства небезпечного для життя і здоровcя
кваліфікував як насильство, оскільки такі висновки суду не
впливають на правильність кваліфікації дій засуджених та на
правильність встановлення фактичних обставин злочину. Крім того,
як вказав суд і це підтверджено матеріалами справи, до потерпілої
було застосовано і фізичне насильство разом з психічне.
Покарання засудженому ОСОБА_1, з урахуванням змін внесених
апеляційним судом, призначено відповідно до вимог ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і за своїм розміром є близьке до мінімального. Тому
його доводи щодо суворості покарання не грунтуються на матеріалах
справи. При визначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційний
суд обгрунтовано застосував ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
вмотивував своє рішення наявністю декількох обставин, що
пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості
вчиненого ними злочину.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б
могли вплинути на правильність постановлених у справі судових
рішень в матеріалах справи не виявлено.
Підстав до перегляду судових рішень з мотивів, викладених у
касаційній скарзі і касаційному поданні, не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та
касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи
судом апеляційної інстанції, про перегляд вироку Верховинського
районного суду Iвано-Франківської області від 5 травня 2005 року
та ухвали апеляційного суду Iвано-Франківської області від 12
серпня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційному суду в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вирішити питання щодо виправлення технічної помилки в
резолютивній частині ухвали.
Судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пошва Б.М.