У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Глоса Л.Ф.,
суддів
Пекного С.Д., Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 7 лютого
2006 року
ОСОБА_1, жителя м. Києва, в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
судимого, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за
те, що він 25 вересня 2004 року близько 16 години, перебуваючи у
нетверезому стані, на території автогаражного кооперативу
IНФОРМАЦIЯ_1, розташованого по АДРЕСА_1, умисно завдав ОСОБА_2.
удар рукою в обличчя, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні
ушкодження, що спричинило втрату органу - правого ока.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове
розслідування. Вказує на неповноту, однобічність досудового та
судового слідства. Посилається на те, що злочин, передбачений ч. 1
ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не вчиняв, а клопотання, які ним
були заявленні під час судового розгляду справи, були безпідставно
відхилені.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі
доводи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити у
задоволенні його скарги.
Суд належно обгрунтував свої висновки про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доказами, які
отримано згідно з вимогами кримінально-процесуального
законодавства та які наведені у вироку.
Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_2. видно, що 25 вересня
2004 року він перебував на чергуванні в автокооперативі
IНФОРМАЦIЯ_1. Зайшовши до приміщенні охорони, виявив там
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння,
а на підлозі побитого ОСОБА_4. Він запропонував всім вийти із
приміщення, і тоді саме ОСОБА_1. вдарив його чимось у праве око,
від чого він втратив свідомість і впав на землю. При перевірці
справи встановлено, що показання потерпілого послідовні, логічні,
такі, що узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, і тому
сумніву в їх достовірності не викликають.
Так, показаннями свідка ОСОБА_3 підтверджується, що ОСОБА_1.
вибив око ОСОБА_2, вдаривши в нього пальцем руки. Ці показання
свідок підтвердив і під час проведення ставки віч-на-віч з
засудженим.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілому
було спричинено проникаюче поранення ока, що призвело до його
видалення.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового
слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати
значення для правильного її вирішення.
Такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений
висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх
безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія
суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони
підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно
перевірив, провівши судове слідство і належним чином оцінив. У
касаційній скарзі засудженого не наведено інших доводів, якими б
спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за
обговорюваними твердженнями.
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані по справі
докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про
винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував
його дії за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував усі обставини
справи, характер і тяжкість вчиненого злочину, дані про його
особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Обране
покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги
засудженого, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення
справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Глос Л.Ф. Пекний С.Д. Нікітін Ю.I.