У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного
Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Пекного С.Д. і Нікітіна Ю.I.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 19 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Кіровського районного суду м.
Донецька від 16 лютого 2006 року, яким
ОСОБА_1,
народжений IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, не судимий,
засуджений за ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі без конфіскації майна, з позбавленням права займати посади,
пов'язані з наданням податкової звітності строком на 1 рік, за ч.3
ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі, за ч.2
ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження волі, за ч.1
ст.202 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження волі, а на
підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
остаточно призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації
майна, з позбавленням права займати посади, пов'язані з наданням
податкової звітності строком на 1 рік;
ОСОБА_2,
народжена IНФОРМАЦIЯ_2,
громадянка України, не судима,
засуджена за ч.3 ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі без конфіскації майна, з позбавленням права займати посади,
пов'язані з наданням податкової звітності строком на 1 рік, за ч.3
ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі, за ч.2
ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження волі, а на
підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
остаточно призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації
майна, з позбавленням права займати посади, пов'язані з наданням
податкової звітності строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 і ОСОБА_2
від призначеного покарання звільнені з випробуванням, з іспитовим
строком 1 рік, з покладенням відповідних обов'язків згідно вимог
ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними у тому, що
у період з 1 січня 2001 року по 19 квітня 2004 року в м. Донецьку
за попередньою змовою між собою ухилились від сплати податків
(ПДВ) на суму 108412 грн., що потягло ненадходження до бюджету
коштів в особливо великих розмірах, а також засуджені за
підроблення документів і використання підроблених документів.
ОСОБА_1, крім того, засуджений за здійсненням підприємницької
діяльності без одержання ліцензії видів господарської діяльності,
яке було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах на суму
51151 грн. 28 коп.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на
невідповідність призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості
вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості, а також на те,
що суд необгрунтовано призначив покарання із застосуванням ст.75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2
скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Також
прокурор вважає зайвим застосування ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, яка просила частково задовольнити подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає
частковому задоволенню.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про
доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчинених злочинах суд
зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.
Дії засуджених кваліфіковані правильно, що у поданні
прокурора й не оспорюється.
Що стосується призначеної засудженим міри покарання, то суд
відповідно до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь
тяжкості вчинених злочинів, дані про особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які
вчинили злочини вперше, характеризуються позитивно, щиросердно
розкаялися у вчиненому, кожен з них має на утриманні неповнолітню
дитину, і дійшов обгрунтованого висновку про можливість
призначення покарання з застосуванням ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, поклавши на засуджених відповідні обов'язки.
Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і
достатнім для виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження нових
злочинів.
Однак, що стосується застосування до засуджених ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнення їх на цій підставі від
конфіскації майна, то воно у даному випадку є зайвим і таким, що
підлягає виключенню з вироку, оскільки до осіб, звільнених від
відбування покарання з випробуванням, конфіскація майна і так не
застосовується.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 16 лютого
2006 року відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити, виключивши з нього
вказівку про застосування до засуджених ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
В решті вирок залишити без змін.
С У Д Д I :
Короткевич М.Є. Пекний С.Д. Нікітін Ю.I.