У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
потерпілої ОСОБА_1.
та її представника ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1.
на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 13
березня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 26
квітня 2006 року щодо ОСОБА_3.
Цим вироком
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3.:
- на користь ОСОБА_1. - 5193 грн. 51 коп. на відшкодування
матеріальної шкоди, 390 грн. судових витрат і 10 000 грн. на
відшкодування моральної шкоди,
- на користь ОСОБА_4.- 1752 грн. 14 коп. на відшкодування
матеріальної і 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,
- на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області
964 грн. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_3. змінено: на підставі п "б" ст. 1 Закону
України "Про амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11 липня 2003 року ОСОБА_3.
звільнено від призначених йому основного і додаткового покарань.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. і ОСОБА_4.
витрат на правову допомогу адвокатом по 150 грн. кожній. В решті
вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_3. засуджено за те, що він 17 квітня
2002 року приблизно о 22-ій год. 30 хв., керуючи автомобілем
"Фольсваген-Пассат" у м. Старокостянтинові Хмельницької області,
порушив вимоги п.п. 1.5 ч. 1; 2.3; 2.10 "а", "б", "є"; 12.1; 12.2;
12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на перехресті
вулиць Острозького і Пушкіна здійснив наїзд на велосипедиста
ОСОБА_5., якому внаслідок наїзду були заподіяні тяжкі тілесні
ушкодження, від яких потерпілий помер.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1., зазначаючи, що
ОСОБА_3. призначено надто м"яке покарання, до нього необгрунтовано
застосовано амністію та судом неправильно вирішено її цивільний
позов в частині стягнення моральної шкоди, просить судові рішення
щодо ОСОБА_3. змінити, врахувавши доводи її скарги.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і
обгрунтованість судових рішень, пояснення потерпілої ОСОБА_1. і її
представника, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3. у вчиненні
злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи, підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційній
скарзі потерпілою ОСОБА_1. не оспорюється.
Дії ОСОБА_3. за ч. 2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
При призначенні ОСОБА_3. покарання, суд відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь тяжкості вчиненого
злочину, особу винного, який вперше притягувався до кримінальної
відповідальності, позитивно характеризувався, має на утриманні
двох неповнолітніх дітей, а також конкретні обставини справи.
За таких обставин вважати, що суд призначив ОСОБА_3.
покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі
засудженого внаслідок його м"якості, підстав немає.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 вчинив злочин з
необережності, за який законом передбачено покарання у виді
позбавлення волі на строк не більше десяти років, має на утриманні
двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
та ОСОБА_3., IНФОРМАЦIЯ_2 року народження.
До апеляційного суду засудженим ОСОБА_3. була подана заява
про його звільнення від покарання та застосування до нього Закону
України "Про амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11 липня 2003 року.
При апеляційному розгляді справи суд розглянув дану заяву та
керуючись п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11 липня 2003 року обгрунтовано звільнив ОСОБА_3. від
призначеного йому покарання.
Таким чином, доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1. про
необгрунтоване звільнення ОСОБА_3. від покарання у зв"язку з
застосуванням амністії є безпідставними.
Що ж стосується викладених у касаційній скарзі потерпілої
ОСОБА_1. доводів про надмірно малий розмір моральної шкоди,
стягнутої з ОСОБА_3. на її користь, то вони є обгрунтованими.
Iз матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про
відшкодування моральної шкоди та визначення його розміру, суд
недостатньо врахував характер моральних і душевних страждань
потерпілої ОСОБА_1., інших негативних наслідків, яких вона зазнала
внаслідок смерті її сина - ОСОБА_5.
За таких обставин, судові рішення щодо ОСОБА_3. в частині
вирішення цивільного позову про стягнення з нього моральної шкоди
на користь потерпілої ОСОБА_1. необхідно скасувати, а справу в цій
частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від
13 березня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 26
квітня 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного
позову про стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілої
ОСОБА_1. скасувати, а справу в цій частині направити на новий
судовий розгляд у порядку цивільного судочинства в той же районний
суд в іншому складі суду.
С у д д і:
С.М. Міщенко В.О. Паневін Ю.М. Кармазін