У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Пивовара В.Ф. та Лавренюка М.Ю.
розглянула в судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Керченського
міського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року,
яким засуджено
ОСОБА_1,
немаючого судимості,
за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення волі, за ч. 4
ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки позбавлення волі, на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів йому
призначено три роки позбавлення волі, а на підставі ст. ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від відбування покарання з
випробуванням на два роки,
ОСОБА_3,
немаючого судимості,
за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення волі, за ч. 2
ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки позбавлення волі, на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів йому
призначено три роки позбавлення волі, а на підставі ст. ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від відбування покарання з
випробуванням на два роки.
Постановлено стягнути із законного представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 404 грн. 16 коп., а із законного представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_5 1.959 грн. 64 коп. на користь ТМО № 1 на відшкодування
витрат на лікування ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Суд визнав ОСОБА_3 винуватим у тому, що він 3 липня 2005 року
у стані сп'яніння у групі з особами, матеріали справи щодо яких
виділено в окреме провадження, на вул. Аршинцевська коса у м.
Керчі з хуліганських намірів, проявляючи особливу зухвалість,
побили руками і ногами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9,
заподіявши кожному з них легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_1, який
перебував у компанії потерпілих, удалося втекти.
Невдовзі ОСОБА_1 у стані сп'яніння повернувся на місце
зазначеної події, де у групі з невстановленими слідством особами з
хуліганських намірів, проявляючи особливу зухвалість, заздалегідь
заготовленою палкою побив ОСОБА_3, якому заподіяв тяжке тілесне
ушкодження (черепно-мозкову травму зі здавлюванням головного
мозку) і ОСОБА_10, якій заподіяв легкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_3 в ході бійки з ОСОБА_1 з хуліганських намірів,
проявляючи особливу зухвалість, ударив останнього ножем у живіт,
чим заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження (проникаюче
колото-різане поранення черевної стінки з пошкодженням правої долі
печінки).
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13
червня 2006 року вирок змінено в порядку ст. 365 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
. Постановлено вважати ОСОБА_3 і ОСОБА_1 звільненими
від відбування покарання з випробуванням на два роки на підставі
ст. 104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
скасування судових рішень та закриття справи щодо нього. Твердить,
що до злочинів він не причетний. Вважає, що досудове і судове
слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними
порушеннями кримінально-процесуального закону. В основу вироку суд
поклав суперечливі, неправдиві показання свідків та іншого
засудженого, які обмовили його.
Захисник - адвокат ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення
щодо ОСОБА_3 і закрити справу за відсутністю в його діях складу
злочину. Твердить, що ОСОБА_3 захищався від протиправних дій
ОСОБА_1, проте суд, на його думку, не взяв до уваги ряд доказів,
які могли істотно вплинути на його висновки.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарг
немає.
Винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства та в
умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень за обставин,
наведених у вироку, матеріалами справи доведена.
Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався на показання самих
засуджених, в яких кожен з них, розповідаючи про зазначену подію
та намагаючись виправдати свої дії, викривали один одного у
вчиненні цих злочинів.
Як неодноразово пояснював ОСОБА_3, після застілля у кафе він
з іншими особами наздогнали групу незнайомих хлопців, одного з них
він ударив по голові, від чого той впав. Через деякий час вже на
них напали невідомі особи, серед яких був ОСОБА_1, який побив
палкою його і ОСОБА_10 У той час, як ОСОБА_1 наносив йому удари
палкою по голові, він дістав з кишені ніж і вдарив ним останнього
у живіт.
ОСОБА_1 твердив, що група невідомих осіб безпричинно побили
його друзів ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а він зміг утекти,
але через деякий час повернувся і в ході чергової сутички отримав
ножове поранення в живіт.
За словами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7,
ініціаторами конфлікту були саме ОСОБА_3 з іншими особами, які
першими безпричинно нанесли їм серію ударів руками і ногами в
різні частини тіла, ОСОБА_1 тоді втік, але через деякий час
повернувся, бійка відновилася, останній, приймаючи активну участь
у ній, отримав ножове поранення.
Потерпіла ОСОБА_10, підтвердила, що саме ОСОБА_1 прибув на
місце події озброєний палкою, якою тут же вдарив її у плече, а
потім розпочав побиття ОСОБА_3, останній у відповідь ударив
ОСОБА_1 ножем у живіт.
Вважати, що зазначені свідки або потерпілі обмовили
засуджених, як про це стверджується в касаційних скаргах, судові
інстанції підстав не мали.
Виходячи з цих та інших перевірених у судовому засіданні
обставин, ураховуючи показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ті дані, які
містяться у протоколі огляду місця події та вилучення знарядь
злочину, висновках судово-медичних експертиз про виявлення у
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії
тяжких, а у ОСОБА_6, ОСОБА_8,ОСОБА_7 і ОСОБА_10 - легких тілесних
ушкоджень, походження яких можливе в час і за обставин, про які
повідомили засуджені, потерпілі та свідки, - судові інстанції
дійшли обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_1
злочинів, за які їх засуджено.
У справі немає даних про те, що ОСОБА_3 або ОСОБА_1
перебували у стані необхідної оборони.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 і ч. 2 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_1 - за ч. 1 ст. 121 і ч. 4 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 призначене у відповідності з
вимогами закону. Воно є необхідним і достатнім для виправлення
кожного з них і попередження нових злочинів.
Будь-яких інших даних, які б свідчили про упередженість
органів досудового слідства чи судових інстанцій, а так само
порушення ними норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які були б підставою
для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених
у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити засудженому ОСОБА_1 і захиснику - адвокату ОСОБА_17
в задоволенні касаційних скарг.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Лавренюк М.Ю.