У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів прокурора
Кривенди О.В., Мороза М.А. Опанасюка О.В.
розглянула у судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 11
червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області
від 17 грудня 2004 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1, уродженця Ставропольського краю
Російської Федерації, без постійного
місця проживання: раніше судимого:
- 27 лютого 1997 року Сєверодонецьким
міським судом за ст.140 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі. Звільнений 4 серпня
1997 року на підставі ст.3 Закону України
"Про амністію" від 26 червня 1997 року;
- 21 жовтня 1998 року Сєверодонецьким
міським судом за ст.ст.196-1 ч.2, 206 ч.3, 229-6 ч.1,
42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі.
Звільнений 25 березня 2001 року за відбуттям покарання,
засуджено за ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дванадцять
років позбавлення волі із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є
його особистою власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 грудня
2004 року апеляції засуджених та захисника ОСОБА_2 залишені без
задоволення.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 щодо якого рішення
переглянуті у касаційному порядку і йому пом'якшено покарання до 7
років позбавлення волі.
Як визнав суд, 4 липня 2003 року, приблизно о 4 годині,
ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_3, повторно, із погрозою
застосування насильства, що є небезпечним для життя потерпілого,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, заподіявши потерпілому
легкі тілесні ушкодження, на автошляху між с. Мєтьолкіно та м.
Сєверодонецьк Луганської області, незаконно заволоділи автомобілем
"Opel-Senator A.2.2.E" державний номерний знак НОМЕР_1, яким
керував ОСОБА_4.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи, свідок ОСОБА_5 обмовив його, на досудовому і судовому
слідстві допущено неповноту та однобічність дослідження доказів,
його дії неправильно кваліфіковано за ч.3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, вказує, що було порушено його право на
захист, а також не ознайомлено із матеріалами справи.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність й
обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів вважає, що
вона задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності
ОСОБА_1. у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому
за попередньою змовою групою осіб, із погрозою застосування
насильства, що є небезпечним для життя потерпілого, повторно,
стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, і є
правильним.
На обгрунтування свого висновку, суд у вироку підставно
послався на досліджені у судовому засіданні докази, а саме, на
показання потерпілого та свідка ОСОБА_5., на дані, що містяться у
протоколах огляду автомобіля, місця події, пред'явлення предмета
для впізнання, висновках судово-медичної і товарознавчої
експертизи, яким дав об'єктивну оцінку.
Зокрема, ОСОБА_4. повідомив, що 3 липня 2003 року він керував
автомобілем "Opel-Senator", державний номерний знак НОМЕР_2, у
якому знаходились ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_6. На
автошляху між с. Мєтьолкіно та м. Сєверодонецьком він зупинив
автомобіль щоб перевірити справність двигуна. Коли він вийшов із
автомобіля та підійшов до капоту, ОСОБА_1 також вийшов із салону,
і приставивши ніж до шиї, почав вимагати ключі від автомобіля.
Після цього, із автомобіля вийшов ОСОБА_3 та завдав йому два
удари в обличчя. Коли йому вдалося видертися, ОСОБА_1 із ножем у
руках намагалася його наздогнати.
Пояснення потерпілого повністю узгоджуються із показаннями
допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5., сумніватись у
правдивості яких, немає підстав. ОСОБА_5. впізнав ніж, який був
знайдений на місці події, та пояснив, що саме цим ножем ОСОБА_1
погрожував потерпілому.
Що стосується доводів засудженого про однобічність та
неповноту досудового і судового слідства, то їх не можна визнати
обгрунтованими, оскільки суд дослідив усі обставини справи, а
зібраним доказам дав належну оцінку.
Посилання засудженого про невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи, з огляду на досліджені судом і
наведені ним у вироку докази, не можна визнати обгрунтованими.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дослідив усі обставини
справи і його рішення щодо кваліфікації дій ОСОБА_1. саме за ч.3
ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є правильним. Підстав для
перекваліфікації дій винного, як про це поставлено питання у
касаційній скарзі засудженого, не вбачається.
Заява засудженого про те, що він не був ознайомлений із
матеріалами справи, не відповідає дійсності (а.с.293).
Призначаючи ОСОБА_1. покарання, місцевий суд, відповідно до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, урахував тяжкість вчиненого
злочину та дані про особу засудженого. Належним чином
обгрунтувавши своє рішення, суд дійшов правильного висновку щодо
призначення ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі.
Законом України "Про внесення змін до ст.289 КК України"
( 2903-15 ) (2903-15)
, який набрав чинності 13 жовтня 2005 року, пом'якшено
караність за злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і нижня межа покарання знижена до 7 років позбавлення
волі.
Відповідно до ст.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, закон, який
пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі,
тобто поширюється на осіб, що вчинили злочинні діяння до набрання
чинності таким законом, у тому числі й на осіб, які відбувають
покарання.
Ураховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає
за можливе зменшити призначене ОСОБА_1. покарання.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від
11 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області
від 17 грудня 2004 року змінити.
Пом'якшити ОСОБА_1 покарання і вважати його засудженим за ч.3
ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на десять років позбавлення волі із
конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Мороз М.А.