У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
редьки А.I.Р Редьки А.I., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2006
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою
останнього та його захисника -адвоката ОСОБА_2 на судові рішення у
даній справі.
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 8 грудня 2005 року
ОСОБА_1,
в силу ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такий, що
не має судимості,
засуджений:
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
- за ч.1 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- за ч.2 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено за сукупністю злочинів 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, 11
квітня 2005 року близько 11 години, перебуваючи за місцем свого
проживання у квартирі АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_3 за 100 грн.
5 мл особливо небезпечного наркотичного засобу - опію
ацетильованого. Також, ОСОБА_1, після збуту наркотичного засобу
ОСОБА_3, надав останній приміщення своєї квартири для його
вживання, з якого 4 мл. вона вжила в спальній кімнаті, а частину
забрала з собою.
У той же день близько 11 години 30 хвилин, на подвір'ї
загальноосвітньої школи №19, що розташована по вул. Свердлова у м.
Слов'янську, ОСОБА_3 була затримана працівниками міліції і під час
її огляду виявлено та вилучено одноразовий шприц наповнений 0,9
гр. опію ацетильованого, вагою в сухому залишку 0,04 гр.
13 квітня 2005 року близько 11 години, ОСОБА_1, перебуваючи
за місцем свого проживання, незаконно збув ОСОБА_3 за 40 грн. 2 мл
особливо небезпечного наркотичного засобу-опію ацетильованого, а
також надав останній приміщення своєї квартири для його вживання.
13 квітня 2005 року, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого
проживання, незаконно збув ОСОБА_4 1 мл. та ОСОБА_3 3 мл. особливо
небезпечного наркотичного засобу-опію ацетильованого, а також
надав останній приміщення своєї квартири для його вживання.
13 квітня 2005 року близько 18 години 20 хвилин, під час
обшуку квартири ОСОБА_1, працівники міліції виявили та вилучили
одноразовий шприц наповнений 6,8 гр. опію ацетильованого, вагою в
сухому залишку 0,14 гр. та інші вказані у вироку предмети.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що
справа щодо нього сфабрикована та розглянута необ'єктивно,
упереджено, з обвинувальним ухилом, що призвело до безпідставного
засудження за злочини яких він не вчиняв. Стверджує про те, що
висновки суду грунтуються на припущеннях та показаннях
зацікавлених осіб, а він лише незаконно придбав та зберігав
наркотичний засіб для власного вживання. Зазначає про неправильне
застосування кримінального закону, а саме відсутність у вчиненому
такої кваліфікуючої ознаки як повторність.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1-адвокат
ОСОБА_2 посилається на істотні порушення
кримінально-процесуального законодавства в стадії досудового та
судового слідства, що призвело до необгрунтованого засудження її
підзахисного за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази
винності ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах, а висновки суду
грунтуються на неналежних доказах. Вказує на невідповідність
призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі
винного. Зазначає, що апеляційний суд в резолютивній частині
ухвали неправильно вказав дату постановлення вироку щодо ОСОБА_1.
З урахуванням наведеного, просить судові рішення щодо ОСОБА_1
змінити, виключити засудження за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2
ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з закриттям справи в цій частині, а
за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та
обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
скарги підлягають частковому задоволенню.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки про
доведеність винності ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах суд зробив
на підставі досліджених в судовому засіданні та детально наведених
у вироку доказах, давши їм оцінку в їх сукупності та
взаємозв'язку. А зокрема, вони підтверджуються показаннями
вказаних у вироку свідків, у котрих, як свідчать матеріали справи,
не було підстав для обмови ОСОБА_1, даними протоколів слідчих дій,
висновками судово-хімічних експертиз та речовими доказами.
Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно
перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних
скаргах засудженого та захисника, про недоведеність винності
засудженого в інкримінованих злочинах та те, що він зберігав
наркотичний засіб лише для власного вживання без мети збуту.
Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів
безпідставними, колегія суддів знаходить обгрунтованими, такими,
що відповідають матеріалам справи.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, в тому числі й
за сукупністю злочинів, то воно є справедливим, відповідає вимогам
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд врахував як ступінь тяжкості
вчинених ним злочинів, дані про його особу, який характеризується
посередньо та інші обставини. А отже, підстав для помcякшення
ОСОБА_1 покарання касаційний суд не вбачає.
Крім того, неправильне зазначення апеляційним судом в
резолютивній частині ухвали дати постановлення вироку щодо ОСОБА_1
не впливає на розгляд справи в касаційному порядку, а даний
недолік може бути усунений апеляційним судом в порядку
ст.ст.409,411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Разом з тим, суд помилково кваліфікував дії засудженого
ОСОБА_1 за надання приміщення для вживання наркотичних засобів
вчинене повторно, одночасно за ч.1 ст.317 та ч.2 ст.317 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Оскільки дії ОСОБА_1, який незаконно надав приміщення
ОСОБА_3 для вживання наркотичного засобу охоплюються диспозицією
ч.2 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і кваліфікація дій засудженого
ще й за ч.1 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є зайвою.
А отже, вирок щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій
підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та захисника
останнього - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від
8 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього
вказівку про кваліфікацію дій засудженого за ч.1 ст.317 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.307 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі та за ч.2 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
С у д д і:
Редька А.I . Пивовар В.Ф. Лавренюк М.Ю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
ухвалила:
призначити справу щодо ОСОБА_1 до розгляду колегією суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України на
14 грудня 2006 року.
Про день і час розгляду справи у Верховному Суді України
повідомити засудженого, його захисника ОСОБА_2 та прокурора.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Жук В.Г.