У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Жука В.Г.,
суддів
Коновалова В.М. і Скотаря А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 24
лютого 2004 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
раніше не судимого,
засуджено за ст. 356 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у
розмірі 550 грн.
Цим же вироком засуджено і ОСОБА_2., вирок щодо якої у
касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 травня
2005 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 18.09.2003 року
встановив у своїй квартирі АДРЕСА_1 в м. Авдіївці, належній йому
на праві власності, нові вхідні двері. У вказаній квартирі мали
право проживати до 2007 року у відповідності з рішенням
Авдіївського міського суду від 10.06.2003 по договору найму жилого
приміщення ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 з неповнолітнім сином.
Проте ОСОБА_1 закрив вхідні двері, ключі
від яких ОСОБА_2 та іншим мешканцям квартири не дав,
самовільно перешкоджав їм зайти в квартиру та проживати в ній,
фактично виселив їх з квартири, чим суттєво порушив їх житлові
права.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в його
діях складу злочину, оскільки злочин він не вчиняв. Посилається на
однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його
думку, висновки суду щодо його винності у вчиненому злочині не
відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної, скарги колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та
ретельно перевірених у судовому засіданні доказах. Доводи ж у
касаційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи безпідставні.
Так, із показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 вбачається, що
ОСОБА_1 встановивши нові вхідні двері в квартиру, не дав їм ключі
від квартири і вони не мали можливості попасти в квартиру.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили
зазначені обставини.
Згідно рішення Авдіївського міського суду від 10.06.2003 року
договір найму жилого приміщення, укладений 23.04.1997 року на 10
років між попереднім власником цієї квартири ОСОБА_9 з однієї
сторони та ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 I. з другої сторони,
визнаний дійсним. У зв'язку з цим останні на той момент у
відповідності зі ст. 158 ЖК України мали право користування
квартирою, в тому числі і право вільного доступу до неї.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом
досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи,
тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й
судового слідства у справі необгрунтовані.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 356 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону
і є справедливим.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не
вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
В.Г. Жук В.М. Коновалов А.М. Скотарь