Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2. на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2005 року,

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, 1966 року народження, в силу ст.89 К України не судимого,

- за ч. 1 ст. 152 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено до відбування 5 років позбавлення волі;

-за ч.1ст. 153 КК України ОСОБА_1. виправданий.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 209 грн. 60 коп.у відшкодування матеріальної шкоди та 20.000 грн.- моральної шкоди.

ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що 12 листопада 2003 року, близько 19 години З0 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в автобусі "Ікарус-256", що припаркувався біля посадки, розташованої поряд з автодорогою АДРЕСА_1 в районі 7 км, погрожуючи застосуванням фізичного насильства та застосовуючи його, що виразилось в нанесенні ударів в голову та по тулубу ОСОБА_4, що потягло за собою заподіяння їй тілесних ушкоджень, використовуючи її безпорадний стан, так як вона втрачала свідомість - зґвалтував її, вчинивши гетеросексуальний статевий акт.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, застосовуючи фізичне насильство та погрожуючи його застосуванням, всупереч волі потерпілої ОСОБА_4, використовуючи її безпорадний стан, ОСОБА_1 вчинив з потерпілою насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вступивши в аногенітальний статевий контакт.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити: скасувати вирок в частині засудження його за ст. 152 КК України, оскільки вказаного злочину він не вчиняв, та перекваліфікувати його дій зі ст. 153 ч.2 КК України на ч.1 ст. 153 КК України. Крім того, вважає, що задоволення цивільного позову в частині стягнення з нього 20000 грн. моральної шкоди є безпідставним та необґрунтованим, просить в цій частині вирок суду скасувати.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і виправдати останнього.

У касаційній скарзі представник потерпілої адвокат ОСОБА_2. просить судові рішення скасувати у зв'язку з обранням засудженому ОСОБА_1 занадто м'якої міри покарання та безпідставного виправдання його за ч.1 ст. 153 КК України. Вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні цивільного позову потерпілої та стягнув моральну шкоду в низькому розмірі.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом просить вирок суду скасувати через м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, а касаційні скарги представника потерпілої, засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_5- частковому задоволенню.

Так, виправдовуючи ОСОБА_1 за ст. 153 ч. 1 КК України за недоведеністю його участі, суд вказав, що потерпіла у перших показах не говорила про зґвалтування її неприродним способом (орогенітальний контакт).

Проте, у судовому засіданні потерпіла показала, що у своїх перших показах не говорила про зґвалтування її таким способом, оскільки соромилась, що, беручи до уваги обставини справи та дані про її особу, є можливим.

Суд також визнав, що потерпіла давала показання про вчинення щодо неї задоволення статевої пристрасті неприродним способом з метою більш суворішого покарання ОСОБА_1. При цьому не мотивував, що саме дало йому підстави сумніватись у правдивості показань потерпілої

Крім того, згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані.

Так, ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочинів, один із яких є тяжким, і які він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, завдані збитки не відшкодував в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями прокурора та представник потерпілої адвокат ОСОБА_2., у яких ставилось питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання, залишаючи вирок без змін у цій частині, не навів в ухвалі переконливих мотивів, із яких він визнав необґрунтованими доводи апеляцій про невиправдану м'якість покарання.

За таких обставин рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1 в тому ж об'ємі обвинувачення, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом задовольнити, касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.