У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,
розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від
9 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 13 жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
зазначеним вироком
ОСОБА_1,
несудимого,-
за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено
від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на
2 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1:
на користь ОСОБА_2 - 10 000 грн. на відшкодування моральної
шкоди;
на користь ОСОБА_3 - 16 863 грн. 79 коп. на відшкодування
матеріальної шкоди;
на користь комунального закладу охорони здоров'я
"Вольногорської центральної міської лікарні" витрат на лікування
ОСОБА_2 в розмірі 348 грн. 61 коп.;
на користь комунального закладу охорони здоров'я
"Дніпропетровської обласної офтальмологічної лікарні" витрат на
лікування ОСОБА_2 в розмірі 432 грн. 81 коп.;
на користь держави в особі УМВС України в Дніпропетровській
області витрат на проведення авто-технічної експертизи в сумі 205
грн. 93 коп.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13
жовтня 2005 року вирок залишено без зміни.
Як визнав суд, 24 липня 2004 року, біля 2 год., ОСОБА_1
керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем "ЗАЗ - 110307"
д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності
ОСОБА_3, на 6 кілометрі дороги Волинське - Вольногорськ, яка
знаходиться на території Криничанського району, рухаючись в
напрямку м. Вольногорськ із швидкістю 100 км./год. у нічний час на
повороті (овалі) дороги безпечної швидкості руху не обрав при
врахуванні дорожньої обстановки, втратив контроль над керуванням
транспортного засобу, чим порушив 12.1 Правил дорожнього руху, в
результаті чого автомобіль з'їхав з дороги в правий по руху
автомобіля кювет і здійснив зіткнення з деревом. Унаслідок
дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "ЗАЗ - 110307" -
потерпілому ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Автомобілю
спричинено механічні пошкодження відповідно до висновку експерта
на суму 16 863 грн. 79 коп.
У касаційній скарзі та доповненнях до них засуджений порушує
питання про скасування судових рішень та направлення справи нове
розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи однобічність та неповноту досудового і
судового слідства, істотні порушення вимог
кримінально-процесуального закону. Вважає, що судові рішення
постановлені не на достовірних доказах, а на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним
засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження,
підтверджується зібраними у справі доказами.
Так суд першої інстанції в основу вироку поклав показання
потерпілого ОСОБА_2 про обставини порушення правил дорожнього руху
ОСОБА_1, який на прохання останнього 24 липня 2004 року передав
йому керування автомобілем "ЗАЗ - 110307", що призвело до ДТП
(т.1, а.с. 76-77, 92-93).
У своїх показаннях свідок ОСОБА_4 - понятий у справі,
зазначив, що під час огляду автомобіля передні пасажирські двері
від удару заблокувало і їх не можна було відкрити, лобове скло
розбилось, в салоні з правої сторони і на сидінні було багато
крові, а із сторони водія крові він не бачив (т. 1, а.с.
117 -118).
Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю
досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даними
протоколу місця огляду ДТП (т. 1, а.с. 8-13), тимчасовим
реєстраційним талоном на автомобіль "ЗАЗ - 110307" д.н.з. НОМЕР_1,
звідки вбачається, що власником автомобіля є ОСОБА_3 (т. 1, а.с.
26), даних висновку судово-автотехнічної експертизи від 11 лютого
2005 року №70/27-74 відповідно до якого, дії засудженого у цій
дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього
руху України (т. 1, а.с. 95-96), висновку авто-товарознавчої
експертизи від 11 серпня 2004 року № 203, відповідно до якого
матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля, складає 16 863
грн. 79 коп. (т. 1, а.с. 48-52), даних протоколу огляду автомобіля
"ЗАЗ - 110307" д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до якого від удару
передні пасажирські двері заблокувало і вони не відкривались (т.
1, а.с. 97-101), даних висновку судово-медичної експертизи від 11
лютого 2005 року № 813-е відповідно до якого у засудженого після
ДТП було виявлено легкі тілесні ушкодження, з короткочасним
розладом здоров'я (т. 1, а.с. 104-105), даних висновку
судово-медичної експертизи від 11 лютого 2005 року № 814-е з якої
убачається, що потерпілому ОСОБА_2 в результаті ДТП було заподіяно
середньої тяжкості тілесні ушкодження, які призвели до тривалого
розладу здоров'я понад 21 добу (т. 1, а.с. 106-107), даних
висновку судово-медичної експертизи від 10 березня 2005 року № 185
відповідно до якої кров, яку було виявлено на передньому
пасажирському сидінні не виключає можливості, що вона належить
потерпілому ОСОБА_2 .
Таким чином, доводи касаційних скарг про невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, які на думку
засудженого є іншими - необгрунтовані.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною, а призначене йому покарання повною мірою
відповідає вимогам закону.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування судових рішень, не встановлено.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав
для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної
скарги.
С у д д і:
.
Присяжнюк Т.I. Пошва Б.М. Нікітін Ю.I.