У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.,
за участі прокурора
Глибченко Т.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього, -
встановила:
вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 1 червня 2006 року
ОСОБА_1, уродженця міста Новозибково Брянської області
(Російська Федерація), громадянина Російської Федерації, жителя
міста Нікополя Дніпропетровської області, раніше не судимого, -
було засуджено за ст. 119 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
чотири роки і шість місяців позбавлення волі.
За вироком судом було прийнято рішення стягнути з ОСОБА_1 на
користь потерпілої ОСОБА_2. 827 гривень 65 копійок на покриття
заподіяної злочином матеріальної шкоди та 25 000 гривень на
покриття моральної шкоди.
Розглядаючи кримінальну справу за апеляцією потерпілої,
Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок
Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
1 червня 2006 року в частині кваліфікації дій засудженого та
призначеного покарання і постановив свій вирок від 31 серпня 2006
року, яким засудив ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років позбавлення волі.
За вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області
ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 12 червня 2006
року близько 20-ї години, будучи в стані алкогольного сп'яніння та
перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних
стосунків, що раптово виникли, під час сварки завдав ОСОБА_3 удар
кулаком в обличчя, від чого той впав. Після того ОСОБА_1 завдав
потерпілому близько десяти ударів по тілу та голові. Присутня там
ОСОБА_4 відтягла ОСОБА_1 від ОСОБА_3 і останній вийшов з будинку
на подвір'я. Однак ОСОБА_1 наздогнав його, знову вдарив кулаком в
обличчя, від чого ОСОБА_3 упав і вдарився головою об асфальтове
покриття. У результаті таких дій ОСОБА_1 ОСОБА_3 було заподіяно
тяжкі тілесні ушкодження, які були пов'язані з крововиливами в
мозок, що спричинили смерть потерпілого.
Отже, апеляційний суд засудив ОСОБА_1 за умисні тяжкі тілесні
ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_3.
На цей вирок апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну
скаргу, як убачається із її змісту, він не погоджується не тільки
з вироком апеляційного суду, а й з вироком місцевого суду.
Посилається на те, що судами було допущено численні порушення норм
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, в тому числі й невірна оцінка
судово-медичних експертиз та інших доказів, що призвело до його
незаконного засудження.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора Глибченко
Т.Г. про залишення вироку як законного і обгрунтованого без зміни,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не
підлягає.
Апеляційним судом правильно встановлено фактичні обставини
справи та зроблений обгрунтований висновок про доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому
законом порядку та перевірених судом доказах.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не
заперечував, що дійсно в будинку ОСОБА_5 та на вулиці під час
сварки та бійки наносив удари ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що той не
бажав залишити помешкання ОСОБА_5 та висловлював погрози. Винним
себе визнавав частково, оскільки вважав, що від тих ударів, що він
завдав ОСОБА_3, смерть настати не могла.
Факт конфлікту, що виник у будинку ОСОБА_5 та побиття
ОСОБА_3. ОСОБА_1 підтверджували також під час проведення
досудового слідства свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи смерть
ОСОБА_3. настала внаслідок черепно-мозкової травми з крововиливами
в мозок. На тілі потерпілого виявлено численні синці, садна на
голові. Оскільки черепно-мозкова травма в даному випадку є
наслідком спільної дії всіх травматичних факторів (як ударів у
голову потерпілого, так і удару головою при падінні), апеляційний
суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має нести відповідальність за
умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили смерть
потерпілого.
Ці та інші наведені у вироку докази, яким апеляційний суд дав
правильну оцінку, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 під час
побиття ОСОБА_3. умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, що
призвели до смерті потерпілого, і його винність у цьому доведена
повністю.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на
правильність прийняття рішення у справі, як на це посилається
засуджений, не виявлено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованими
доводи скарги ОСОБА_1 про незаконність його засудження через
неправильну оцінку доказів та порушення вимог закону при
розслідуванні й розгляді справи.
Дії засудженого апеляційним судом було правильно
кваліфіковано за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а міра
покарання обрана з дотриманням чинного законодавства з урахуванням
характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу
ОСОБА_1 та всіх обставин справи, які пом'якшують і обтяжують
відповідальність засудженого. Міра покарання у даному випадку є
необхідною і достатньою для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів.
Не вбачаючи підстав для скасування чи зміни вироку
апеляційного суду та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 31 серпня 2006 року щодо нього - без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.