У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,
розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 31
травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області
від 10 жовтня 2005 року.
в с т а н о в и л а:
зазначеним вироком
ОСОБА_1,
раніше судимого: 22 вересня 2004 року Веселівським районним
судом Запорізької області за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 5 ст. 27,
ст. 198, ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі,
на підставі ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено від
відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки,
та покладенням відповідних обов'язків,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 1
місяць позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом часткового
приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком,
остаточне покарання визначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня
2005 року зазначений вирок залишено без зміни.
Як визнав суд, 1 березня 2005 року біля 23:30 год. ОСОБА_1,
повторно проник у підвал будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав
майно потерпілого ОСОБА_2 на суму 578 грн. 50 коп.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну
судових рішень щодо нього з пом'якшенням призначеного покарання із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не заперечуючи проти
вчинення ним злочину, просить врахувати його стан здоров'я, має на
утриманні неповнолітню дитину, щире каяття, повне відшкодування
матеріальних збитків.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з такого.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджена сукупністю
зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обгрунтовано
покладено судом в основу вироку і по суті у скарзі не
заперечуються.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і також не оспорюється.
При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, врахував ступінь тяжкості вчиненого
ним злочину, який є тяжким, данні про його особу, який раніше
судимий, вчинив новий злочин у період іспитового строку, а також
усі обставини справи, у тому числі й ті, на які є посилання у
скарзі засудженого.
Відповідно до роз'яснень, даних п. 8 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7
( v0007700-03 ) (v0007700-03)
"Про практику призначення судами кримінального
покарання" призначення основного покарання, нижчого від найнижчої
межі, передбаченої законом, згідно зі ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
може мати місце лише за наявності декількох (не менше
двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують
ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи достатніх
підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено
законом, на підставі ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, судом не
здобуто й у касаційній скарзі засудженим також не наведено.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія судів не знаходить підстав
для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової
палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної
скарги.
С у д д і:
Присяжнюк Т.I. Пошва Б.М. Нікітін Ю.I.