У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,
розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 12 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду
Дніпропетровської області від 2 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
зазначеним вироком
ОСОБА_1,
раніше судимого:
22 грудня 1994 року Новомосковським міськрайонним судом
Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст.
145, ч. 1 ст. 98, ст.46-1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
18 листопада 1996 року цим же судом за ч. 3 ст. 81, частинами
2 і 3 ст. 140, ст. 208, ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 10 липня
2001 року на 1 рік 9 місяців.
засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2
грудня 2005 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.
Як визнав суд, 28 жовтня 2004 року біля 23:30 год., ОСОБА_1
перебуваючи в торговій палатці IНФОРМАЦIЯ_1, шляхом обману
запросив у кімнату відпочинку неповнолітню ОСОБА_2 та із
застосуванням фізичного насильства згвалтував її.
У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення
щодо нього з пом'якшенням призначеного покарання. Вважає, що в
його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 152 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить перекваліфікувати їх на ст. 155 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає,
виходячи з наступного.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджується сукупністю
зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обгрунтовано
покладено судом в основу вироку.
Обгрунтовуючи доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованого злочину, суд першої інстанції в основу вироку
поклав показання потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила обставини її
згвалтування засудженим із застосуванням фізичного насильства та,
що засудженому було відомо про її неповнолітній вік.
Iз показань свідка ОСОБА_3 убачається, що до моменту вчинення
злочину між потерпілою і засудженим були дружні відносини. У
жовтні 2004 року до гуртожитку ОСОБА_2 повернулась біля 1 год. Зі
слів потерпілої їй стало відомо, що ОСОБА_1 із застосуванням
фізичного насильства та погроз згвалтував її. На тілі ОСОБА_2 були
синці, після чого вона порадила їй звернутись в міліцію.
Стверджувала, що до моменту вчинення злочину потерпіла не мала
статевих зносин.
Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю
досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: протоколом явки
з повинною ОСОБА_1, де він зізнався, що в ніч на 29 жовтня 2004
року, знаходячись у торговій палатці із застосуванням фізичного
насильства згвалтував потерпілу ОСОБА_2 (а.с. 3); даними протоколу
очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, де потерпіла підтвердила факт
згвалтування її засудженим, який у свою чергу підтвердив показання
потерпілої про це (а.с. 73); даними висновку судово-медичних
експертиз № 22/П, № 23/Є/П, № 314 від 29 жовтня 2004 року де
зазначено, що у потерпілої було виявлено на тілі синці та
пошкодження статевих органів, які утворилися (28 жовтня 2004 року)
під час вчинення злочину засудженим, та відносяться до легких
тілесних ушкоджень (а.с. 65-66, 70, 81-82, 86-93).
У своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що тілесні ушкодження
виникли під час учинення нею опору засудженому 28 жовтня 2004
року.
Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що
він не мав наміру гвалтувати неповнолітню ОСОБА_2 та що його дії
слід кваліфікувати за ст. 155 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на
матеріалах справи не грунтуються і в якій про такі обставини не
йдеться.
Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування судових рішень, не встановлено.
З урахуванням наведеного колегія судів не знаходить підстав
для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової
палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної
скарги.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Пошва Б.М. Нікітін Ю.I.