У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. та Кліменко М.Р.,
за участі прокурора Сухарева О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 грудня
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Полтавської області Петрова В.Г. на судові рішення щодо
ОСОБА_1, -
встановила:
вироком Полтавського районного суду Полтавської області від
12 січня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого, -
було засуджено за ст. 190 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в розмірі
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано із закриттям кримінальної
справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
відсутністю в його діях складу цього злочину.
ОСОБА_1 місцевим судом було визнано винним і засуджено за те,
що він, працюючи на посаді голови Куликівської сільської Ради
Полтавського району Полтавської області, на початку вересня 2003
року після звернення до нього ОСОБА_2 з проханням про надання
дозволу на підключення газопостачання до його помешкання повідомив
останньому про те, що такий дозвіл надається за плату та сказав
внести до каси сільради 600 гривень, хоча такий дозвіл надається
безкоштовно. ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою
заволодів коштами ОСОБА_2 в сумі 600 гривень та витратив їх на
потреби сільської Ради.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній
склад злочину - шахрайства, оскільки він не звертав кошти на
свою користь. Крім того, на досудовому слідстві справа по
обвинуваченню його за ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
була вже
закрита. Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 був службовою
особою, а суб'єктом злочину, передбаченого ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, може бути тільки фізична особа. Iз цих підстав суд
закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за відсутності в його діях
складу злочину.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її
на новий судовий розгляд. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що
судом першої інстанції неправильно було визначено ОСОБА_1 міру
покарання у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, оскільки штраф призначається в розмірі більш як
30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також прокурор не
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття
кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу
злочину, вважаючи його помилковим. На думку прокурора, сукупністю
зібраних по справі доказів підтверджено факт вчиненням ОСОБА_1
шахрайства, а те, що він вчинив цей злочин, будучи службовою
особою, не перешкоджає притягненню його до кримінальної
відповідальності за цим законом.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Сухарева О.М., який частково підтримав касаційне подання і вважав,
що судові рішення мають бути скасовані з направленням справи на
додаткове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи
та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно
задоволенню не підлягає.
Шахрайство є злочином проти власності. Згідно з законом
відповідальність за шахрайство настає у разі заволодіння чужим
майном або придбання права на таке майно шляхом обману чи
зловживання довірою, тобто за безоплатне протиправне заволодіння
чужим майном та привласнення його - звернення на свою користь чи
користь інших осіб.
Як встановлено в справі, ОСОБА_1 отримані від ОСОБА_2 кошти
не привласнив, а витратив на потреби сільської ради. Тому як
правильно визначив апеляційний суд, його дії не носили корисливого
характеру, оскільки не були пов'язані з привласненням грошей. Це
спростовує доводи касаційного подання про те, що в діях ОСОБА_1
вбачаються ознаки злочину - шахрайства, а апеляційний суд невірно
скасував вирок з закриттям справи.
Та обставина, що судом першої інстанції було неправильно
визначено розмір покарання у виді штрафу, не може бути врахована
при розгляді даної справи в зв'язку з тим, що апеляційний суд
прийняв правильне рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 складу
злочину, що взагалі унеможливлює визнання його винним за
шахрайство та призначення будь-якого покарання за цей злочин.
З огляду на наведене, касаційне подання є необгрунтованим і
не може бути задоволено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Полтавської області про скасування ухвали Апеляційного
суду Полтавської області від 24 березня 2006 року щодо ОСОБА_1.
Судді:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.