У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.
суддів
Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.
за участі прокурора
Сухарева О.М.
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2.
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Львівської області Репецької М. та касаційною скаргою
засудженого ОСОБА_2. на судові рішення щодо останнього, -
встановила:
вироком Сихівського районного суду міста Львова від 5 січня
2006 року
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Жовкви
Львівської області, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 368 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої
влади строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що є його
власністю;
- ст. 364 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту з
позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади
строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. визначено
остаточне покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади в органах виконавчої влади строком на 2 роки та з
конфіскацією всього майна, що є його власністю.
За ст. 365 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. виправдано.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня
2006 року вирок щодо ОСОБА_2. змінено - виключено: ст. 364 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
як зайво пред'явлену і кваліфікуючу ознаку
хабара - вимагання. Прийнято рішення вважати ОСОБА_2. засудженим
за ст. 368 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до міри покарання обраної
судом, а відповідно до вимог ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
призначеного покарання його звільнено з випробуванням з іспитовим
строком 1 рік та з покладенням згідно з вимогами ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої
системи про зміну місця проживання. Також з вироку виключено
застосування до ОСОБА_2. конфіскації майна. У решті вирок залишено
без зміни.
ОСОБА_2. визнано судом винним і засуджено (з урахуванням
наступних змін) за те, що він, працюючи на посаді IНФОРМАЦIЯ_2
Львівської області та будучи службою особою, яка займає
відповідальне становище, 7 вересня 2005 року близько 12-ої години
в приміщенні свого службового кабінету АДРЕСА_1 в місті Жовкві
Львівської області отримав від ОСОБА_3. хабар у сумі 300 доларів
США за сприяння в отриманні трьох тимчасових дозволів на
здійснення торгівлі кавунами на території Жовківського району
Львівської області.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий
апеляційний розгляд. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що
апеляційний суд без достатньої мотивації звільнив ОСОБА_2. від
відбування покарання з випробуванням, оскільки той вчинив
службовий злочин, будучи посадовою особою, яка займає
відповідальне становище. Також прокурор не погоджується з
правильністю виключення з обвинувачення ОСОБА_2. ст. 364 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки той вчинив дії, які явно виходили за
межі наданих йому повноважень.
Засуджений ОСОБА_2. у своїй касаційній скарзі порушує питання
про скасування судових рішень щодо нього із закриттям провадження
у справі. Свою вимогу він обгрунтовує тим, що зібрані по справі
докази не підтверджують його винності у вчиненні злочину, а лише
свідчать про його допомогу потерпілому ОСОБА_3. в отриманні
необхідних документів. Вважає, що під час розслідування та
судового розгляду справи було допущено численні порушення
кримінально-процесуального законодавства України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційну
скаргу, прокурора Сухарева О.М., який підтримав касаційне подання
і заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного
подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони
задоволенню не підлягають.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та
зроблений обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_2.
у вчиненні злочину. Такий висновок грунтується на зібраних у
встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2. не
заперечував, що ОСОБА_3 дійсно кілька разів приходив до нього як
до заступника голови районної державної адміністрації з проханням
сприяти в наданні дозволу на встановлення торгових точок для
продажу кавунів, останньому було роз'яснено, що з цього питання
необхідно звертатися до міськради. Він, бажаючи допомогти
ОСОБА_3., дійсно писав записки заступнику міського голови з
проханням допомогти. Після того, як ОСОБА_3 залишив кабінет, він
на столі знайшов гроші, які поклав до свого гаманця і які в нього
через деякий час було вилучено працівниками міліції. Однак хабара
не брав, вважав, що гроші йому було підкинуто з метою провокації.
Однак, винність засудженого підтверджена показаннями
потерпілого ОСОБА_3. про обставини дачі ним хабара ОСОБА_2.,
даними вилучення у засудженого грошей в сумі 300 доларів США,
помічених спеціальним засобом, показаннями свідка ОСОБА_4. -
заступника міського голови про звернення до нього по телефону
ОСОБА_2. з проханням прийняти якогось чоловіка, свідка ОСОБА_5.
про з'ясування в неї засудженим порядку надання дозволів на право
роздрібної торгівлі, написаними ОСОБА_2. записками до заступника
міського голови з проханням допомогти, іншими доказами.
Суд дав правильну оцінку всім доказам, сукупність яких
свідчить про те, що ОСОБА_2. як службова особа, яка займала
відповідальне становище, одержав від ОСОБА_3. хабар за виконання
в інтересах останнього відповідних дій.
За розпорядженням голови райдержадміністрації ОСОБА_2.
відповідав за забезпечення в районі реалізації державної політики
щодо розвитку та функціонування малого підприємництва та
економіки, тобто був такою службовою особою, яка мала вплив на
вирішення питання про надання дозволу на торгівлю.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на
правильність прийняття рішення, у справі не виявлено.
Тому його дії за ст. 368 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а доводи скарги про незаконність
засудження є необгрунтованими.
Що ж стосується міри покарання, визначеної ОСОБА_2., то
колегія суддів вважає, що вона визначена з дотриманням вимог
чинного законодавства з урахуванням усіх обставин, що пом'якшують
його відповідальність. Суди першої та апеляційної інстанцій з
приводу призначення покарання своє рішення належним чином
мотивували і колегія суддів з такими мотивами погоджується. У
поданні не наведено переконливих доводів, які б не були враховані
судом і свідчили про невиправдану м'якість призначеного
засудженому покарання. Тому в задоволенні касаційного подання слід
відмовити.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити в задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Львівської області та касаційної скарги ОСОБА_2 про
перегляд вироку Сихівського районного суду міста Львова від 5
січня 2006 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від
11 квітня 2006 року щодо останнього.
Судді:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.