У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М., Федченка О.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Вінницької області та касаційною скаргою засудженої
ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду
Вінницької області від 24 жовтня 2005 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянка України, в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
судима,
засуджена за ст. 115 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 10 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд вирішив
застосувати до ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня
2006 року зазначений вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 30 червня
2005 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, вона умисно завдала потерпілій
ОСОБА_2 численних ударів дерев'яною палицею по голові та тілу,
після чого, з метою вбивства потерпілої, накинула їй на шию
мотузку і задушила.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо
ОСОБА_1 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону, виключивши вказівку про призначення
засудженій на підставі ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
примусового
лікування від алкоголізму.
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджена ОСОБА_1
просить пом'якшити призначене їй судом покарання, посилаючись на
відсутність у неї умислу на заподіяння смерті потерпілій і на те,
що судом першої інстанції не було враховано наявність у неї
неповнолітніх дітей. Крім того, засуджена указує на застосування у
ході досудового слідства недозволених методів розслідування.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання
і просив залишити скаргу засудженої без задоволення, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному
поданні прокурора та касаційній скарзі засудженої, колегія суддів
вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню, а скарга
засудженої задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за
обставин перелічених у вироку та кваліфікація її дій за ст. 115
ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає дослідженим в судовому
доказам і не оспорюються прокурором.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 стосовно відсутності у
неї умислу на заподіяння смерті потерпілій колегія суддів розцінює
як безпідставні і такі, що суперечать дослідженим по справі
доказам.
Так, із показань самої ОСОБА_1 видно, що між нею та
потерпілою після вживання значної кількості спиртного виник
конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої засуджена декілька раз
ударила ОСОБА_2 дерев'яною палицею по голові, а потім, одягнувши
потерпілій пакет на голову, зав'язала його мотузкою. Аналогічного
змісту показання засуджена неодноразово давала і у ході досудового
слідства.
Фактично, достовірність цих показань підтверджується
показаннями дітей засудженої - свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Враховуючи ці та інші досліджені судом та наведені у вироку
докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку
про те, що ОСОБА_1 діяла з метою позбавлення ОСОБА_2 життя.
Як видно із змісту вироку суд застосував до ОСОБА_1 примусове
лікування від алкоголізму на підставі ст. 96 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Однак, відповідно до зазначеної норми кримінального
закону примусове лікування може бути застосовано судом лише до тих
осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку
для здоров'я інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 24 Постанови
Пленуму Верховного Суду України №7 ( v0007700-05 ) (v0007700-05)
від 03 червня
2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів
медичного характеру та примусового лікування" алкоголізм не
відноситься до хвороб, які становлять небезпеку для здоров'я інших
осіб, оскільки є соціальною хворобою.
Дана обставина не була врахована як судом першої інстанції,
так і апеляційним судом. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає,
що постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення підлягають зміні
шляхом виключення з них вказівки про застосування до засудженої
примусового лікування від алкоголізму.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення
судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки судом було враховано ступінь
суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, встановлені по справі
дані, що характеризують засуджену та інші обставини, в тому числі
і ті, на які звертає увагу засуджена у своїй касаційній скарзі.
Підстав для пом'якшення покарання засудженій колегія суддів не
вбачає.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно неправомірних дій
працівників міліції і застосування недозволених методів
розслідування в ході досудового слідства також є безпідставними.
Як видно із змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної
справи відносно працівників Могилів-Подільського МРВ УМВС від 05
вересня 2005 року ці обставини перевірялись і не знайшли свого
підтвердження.
Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства,
які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією
суддів по справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Вінницької області
задовольнити, касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Виключити із вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду
Вінницької області від 24 жовтня 2005 року та ухвали апеляційного
суду Вінницької області від 25 січня 2006 року щодо ОСОБА_1
вказівку про застосування до засудженої на підставі ст. 96 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
примусового лікування від алкоголізму.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Пошва Б.М. Федченко О.С.