У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора
Матюшевої О.В.,
розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2005
року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня
2005 року,
в с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_1,
не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 грудня
2005 року зазначений вирок залишено без зміни.
Як визнав суд, ОСОБА_1 у період з 1997 року злісно ухилявся
від сплати коштів, встановлених Калінінським районним судом м.
Донецька від 19 листопада 1992 року на утримання дитини - ОСОБА_2,
внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у
розмірі 9 800 грн. 71 коп.
У касаційній скарзі та доповненнях до них засуджений ОСОБА_1
порушує питання про скасування судових рішень із закриттям справи
на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю
в його діях складу злочину, оскільки батьком неповнолітнього
ОСОБА_2 є не він, а його рідний брат і тому він не є суб'єктом
кримінальної відповідальності. Вважає, що його доводи про
непричетність до інкримінованого злочину судовими інстанціями не
перевірено і не спростовано.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не
вбачає, виходячи з такого.
Обгрунтовуючи доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у
вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції в основу
вироку поклав показання засудженого на досудовому слідстві, який
підтвердив, що ОСОБА_3 є його колишньою дружиною, а її син
ОСОБА_2 - його сином. Зазначив, що до 1994 року він добровільно
сплачував аліменти на користь ОСОБА_3.
Твердження засудженого про те, що він обмовив себе, даючи
показання на досудовому слідстві, що підтверджують його вину і що
вони не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки досудове
слідство провадилось із застосуванням недозволених методів
слідства, не знаходять свого підтвердження. Постановою прокуратури
Ленінського району Донецької області від 11 квітня 2005 року у
порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях
працівників міліції складу злочину відмовлено.
Iз показань потерпілої ОСОБА_3 убачається, що з 1989 року
вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 і IНФОРМАЦIЯ_1 в них народився
син ОСОБА_2. Шлюб було зареєстровано в Калінінському відділі РАГС
м. Донецька, а після реєстрації шлюбу засуджений взяв її прізвище
"IНФОРМАЦIЯ_2". У жовтні 1992 року вони розлучилися. (а.с. 84)
Дані обставини підтвердила і свідок ОСОБА_4, зокрема, що
ОСОБА_1 колишній чоловік її доньки ОСОБА_3. Вони зареєстрували
шлюб у 1989 році та засуджений взяв прізвище доньки. У 1990 році в
них народився син ОСОБА_2, батьком якого є засуджений. 1992 року
донька з засудженим розлучилася. (а.с. 85).
Iз показань державного виконавця ОСОБА_5 убачається, що у
виконавчому провадженні щодо ОСОБА_1 1963 року відсутні будь-які
посилання ОСОБА_3, про відмову від стягнення аліментів з
засудженого. Вона неодноразово направляла за місцем проживання
засудженого попередження (листопад 2004 року і лютий 2005 року),
що в разі не сплати аліментів на користь ОСОБА_3 його буде
притягнено до кримінальної відповідальності. Однак він не
реагував, та не сплачував аліменти на користь ОСОБА_3, у
результаті чого виникла заборгованість по аліментах на суму 9 800
грн. 71 коп. Будь-які відомості про місце роботи засудженого у
Відділі ДВС України відсутні (а.с. 25).
Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю
досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даних довідки
про заборгованість щодо сплати аліментів (а.с.5-6); копією
виконавчого листа (а.с. 7-8), листом-попереджанням державного
виконавця про сплату аліментів (а.с. 10 -11); постановою
Калиновського районного суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1.
(а.с. 12)
Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про те,
що батьком ОСОБА_2 є не він, а його рідний брат ОСОБА_6 1964 року
народження, на матеріалах справи не грунтуються і в якій про такі
обставини не йдеться.
Відповідно до даних актового запису НОМЕР_1 Калинінського
відділу РАГС від 1 липня 1989 року вбачається, що ОСОБА_1 1963
року народження зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 і при цьому засуджений
перейшов на прізвище ОСОБА_3, а відповідно до актового запису
відділу РАГС НОМЕР_2 від 22 жовтня 1992 року шлюб між засудженим
та потерпілою було розірвано (а.с. 96-97)
Крім того, із показань, даних засудженим ОСОБА_1 на
досудовому слідстві убачається, що спочатку він твердив, що в
нього є двоюрідній брат ОСОБА_6 1964 року народження, а в судовому
засідання зазначив, що останній є його рідним братом.
Що стосується показань батьків ОСОБА_1 про існування ще
одного сина 1964 року на ім'я ОСОБА_6, то вони також не можуть
бути покладені в основу вироку, оскільки документально не
підтверджуються.
Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне
встановлення обставин справи, які на думку засудженого є іншими -
необгрунтовані.
Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
вчиненні інкримінованого ним злочину.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною, а призначене йому покарання в повній
мірі відповідає вимогам закону.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування вироку, не встановлено.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав
для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної
скарги.
С у д д і:
Присяжнюк Т.I. Пошва Б.М. Нікітін Ю.I.