У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Шевченко Т.В., Кривенди О.В.
розглянула у судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м.Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
судові рішення щодо нього.
Вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 10 квітня
2006 року ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого
засуджено за ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1
рік 6 місяців, а також покладені обов'язки, передбачені п.3 ч.1
ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 605 грн.
матеріальної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30
травня 2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджений за те, що 22 березня 2004 року близько 7-ї
години, проживаючи за адресою АДРЕСА_1, разом з іншою особою,
справа щодо якої закрита у зв'язку зі смертю, прийшли у складське
приміщення, розташоване у тому ж дворі, де знаходився ОСОБА_2,
пред'явили йому претензії з приводу створюваного ним шуму, та
нанесли йому удари руками, ногами та шматком арматури по різним
частинам тіла. Крім того, вони пошкодили електроінструменти та
одяг ОСОБА_2. Коли через деякий час потерпілий вийшов у двір,
ОСОБА_1 грубо, очевидно для себе та інших осіб, що перебували у
тому ж дворі, виявляючи явну неповагу до суспільства, вдарив
ОСОБА_2 кулаком в обличчя, після чого продовжив бити його та
нецензурно виражатися, не зважаючи на вимоги присутнього ОСОБА_4
припинити побиття. Після того, як ОСОБА_5 повідомив про намір
звернутися до міліції з приводу побиття ОСОБА_2, ОСОБА_1, не
припиняючи порушення громадського порядку, знову почав бити
ОСОБА_2, і продовжив такі дії за межами двору. В результаті дій
засудженого ОСОБА_2 заподіяні легкі тілесні ушкодження з
короткочасним розладом здоров'я та заподіяно матеріалі збитки на
суму 605 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати
судові рішення щодо нього. Вважає, що його дії неправильно
кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Посилається,
що його діями громадський порядок порушено не було, а сам він
спричинив тілесні ушкодження потерпілому, оскільки той своєю
поведінкою спровокував його і він змушений був захищати батька.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить
підстав для її задоволення.
Висновок суду про доведеність винності Слісенка у вчиненні
злочину, за який її засуджено, грунтується на сукупності зібраних
та перевірених судом доказів, які були покладені в основу вироку.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що вранці 22
березня 2004 року близько 7 год.ОСОБА_3 та ОСОБА_1, незадоволені
тим, що його робоче місце розташоване в одному дворі з їх
квартирою, прийшли у приміщення склада, де побили його та
пошкодили електроінструменти та одяг. Коли він через деякий час
він вийшов у двір, куди підійшов і ОСОБА_4, який допомагав йому в
роботі, ОСОБА_1 знову став його бити, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1
утримували ОСОБА_4, який вимагав припинити побиття. Коли у двір
прийшов ОСОБА_5, то ОСОБА_1 припинив протиправні дії, але коли
він запропонував звернутися до міліції та разом з ОСОБА_4
направилися до виходу з двору, куди за ними направився і
потерпілий, ОСОБА_1 наздогнав їх і знову став його бити та
продовжив побиття вже за межами двору.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив показання потерпілого ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що коли вранці 22 березня 2004 року
зайшов у двір, де домовився зустрітися з ОСОБА_4 та ОСОБА_2,
побачив останнього побитим, і ОСОБА_4 пояснив йому, що ОСОБА_2
побив ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які також знаходилися в цей час у дворі.
Він висловив намір негайно звернутися до міліції, після чого
ОСОБА_1 накинувся на ОСОБА_2 та став бити його. Коли він
втрутився, ОСОБА_1 припинив побиття і йому довелося закрити
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в приміщенні офісу, щоб мати змогу надати першу
медичну допомогу потерпілому та викликати міліцію.
Крім того, винність засудженого підтверджується показаннями
свідка ОСОБА_6, який спостерігав за подією з вікна і дав
пояснення, аналогічні показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
даними висновку судово-медичної експертизи про характер і
локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого.
Як видно з матеріалів справи, початкові дії засудженого були
викликані неприязними стосунками з потерпілим, однак в подальшому
вони переросли у хуліганські, продовжилися після побиття у
приміщенні, на території двору та за його межами, у присутності
сторонніх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Тому доводи касаційної скарги
про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є непереконливими.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б
були безумовною підставою для скасування судових рішень, не
встановлено.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для
призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді: Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Шевченко Т.В.