У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого, судді
     Редьки А.I.
     суддів
     Пивовара В.Ф. і Мороза М.А.
     розглянула в судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  на
вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від
29 квітня 2004 року, яким засуджено
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     неодноразово судимого, останнього разу -
     15 березня 1999 року  за  ч.  2  ст.  229-6,  43  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        
     на три роки позбавлення волі, звільненого
     3 вересня 2001 року умовно-достроково
     на чотири місяці 3 дні,
     за  ч.  2  ст.  309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три   роки
позбавлення волі.
     На  підставі  ст.  96  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до   ОСОБА_1
застосовано примусове лікування від наркоманії.
     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що  він  у  жовтні  2003
року за межами  с.  Красносілля  Олександрівського  району  зірвав
рослини коноплі, переніс  їх  додому  на  АДРЕСА_1,  де  незаконно
виготовив наркотичний  засіб  -  канабіс  (маріхуану)  вагою  51,5
грами, який зберігав без мети збуту до 17 жовтня 2003 року.
     Ухвалою Апеляційного  суду  Кіровоградської  області  від  20
липня 2004 року вирок щодо  ОСОБА_1  змінено,  виключено  з  нього
вказівку суду про застосування до засудженого на підставі  ст.  96
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         примусового  лікування  від  наркоманії.  У
решті вирок залишено без зміни.
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити  вирок
і ухвалу та пом'якшити покарання.  Вважає,  що  суд  не  достатньо
повно  врахував  дані  про  його  особу  і   ті   обставини,   які
пом'якшували покарання та  давали  підстави  для  застосування  до
нього положень ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
     Винуватість ОСОБА_1 у незаконному придбанні,  виготовленні  і
зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно,
матеріалами справи доведена.
     Сам засуджений під час допитів на  досудовому  слідстві  і  в
суді визнав свою вину і детально розповів про  те,  де,  коли,  за
яких обставин і якою метою  він  придбав,   виготовив  і  зберігав
наркотичний засіб.
     Ці  показання  ОСОБА_1   узгоджуються   з   даними   висновку
судово-хімічної експертизи, які змістовно наведені у  вироку  і  в
колегії суддів сумніву не викликають.
     Виходячи з цього та беручи до  уваги,  що  учасники  судового
розгляду, у тому числі ОСОБА_1,  не  оспорювали  доказів  стосовно
фактичних  обставин  справи  та  правильно  розуміли   зміст   цих
обставин, і переконавшись  у  добровільності  й  істинності  їхніх
позицій, місцевий суд, роз'яснивши їм суть положень  ст.  299  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , розглянув справу за цією процедурою.
     Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною.
     Що  стосується  покарання,  воно  призначене   винуватому   у
відповідності з вимогами закону, є достатнім і необхідним для його
виправлення і попередження нових злочинів.
     Судом  були  враховані  дані  про   особу   винуватого,   всі
обставини, які мають значення для справи,  те  що  ОСОБА_1  раніше
судимий,  посередньо  характеризується,  як  обтяжуючу   обставину
враховано рецидив злочину, а як  пом'якшуючу - його щире каяття  у
вчиненому,  і  прийнято  рішення   про   призначення   засудженому
покарання у виді позбавлення волі на зазначений у вироку строк,  з
чим небезпідставно погодилася апеляційна інстанція.
     Колегія  суддів  також  не  вбачає  підстав  для  пом'якшення
покарання.
     Будь-яких даних стосовно упередженості  суду,  або  порушення
ним норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , у тому числі тих,  що  регулюють
право на захист, які були б підставою  для  зміни  або  скасування
судових рішень, не встановлено.
     Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав  для
призначення  справи  до  касаційного   розгляду   з   обов'язковим
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
     Тому, керуючись ст.  394  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                            ухвалила:
     відмовити  засудженому  ОСОБА_1  в   задоволенні   касаційної
скарги.
 
                              Судді:
              Пивовар В.Ф.  Редька А.I.  Мороз М.А.