У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А. I.
суддів
Пивовара В. Ф. і Мороза М. А.
розглянула в судновому засіданні 7 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2006
року, якою змінено вирок Красноперекопського міськрайонного суду
Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2005 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
немаючого судимості,
за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4
на відшкодування моральної шкоди 40.000 грн. у рівних частках.
Суд першої інстанції визнав неповнолітнього ОСОБА_1 винуватим
у тому, що він 28 травня 2005 року біля кафе "Тані" у парку в м.
Красноперекопську, під час бійки з неприязні застосував до ОСОБА_4
прийом захвату шиї, а ногою одночасно збив його з ніг, внаслідок
чого обидва впали на бетонне покриття тротуару, де ОСОБА_1 наніс
потерпілому ще декілька ударів кулаком в обличчя, після чого
сторонні особи відтягнули його від потерпілого. Внаслідок захвату
шиї ОСОБА_4 рукою й різкого її згинання ОСОБА_1 у момент падіння
ОСОБА_4 на бетонне покриття останній помер. Причиною смерті
потерпілого став вивих шийного відділу хребта в обпасти 2-3 шийних
хребців з ушкодженням шийного відділу спинного мозку.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 учинив убивство
ОСОБА_4 через необережність. Як зазначено в ухвалі, саме по собі
застосування ОСОБА_1 до ОСОБА_4 прийому захвату шиї, не могло
призвести до тяжких наслідків, смертельне ушкодження потерпілий
отримав у наслідок удару об бетонне покриття тротуару під час
падіння. Тому зазначені дії ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції
перекваліфікував з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначив йому за цим законом покарання - три роки
позбавлення волі, від якого звільнив на підставі п "а" ст. 1
Закону України "Про амністію" від 23 червня 2005 року. В частині
цивільного позову вирок скасовано, а справу - направлено на новий
судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує,
що апеляційним судом допущено помилку щодо з'ясування змісту й
спрямованості умислу засудженого та неправильно застосовано
кримінальний закон.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що підстави для його
задоволення відсутні.
Висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні
вбивства через необережність грунтуються на доказах, які були
предметом всебічного, повного і об'єктивного дослідження.
Приймаючи рішення відсутність в діях винуватого умислу на
вбивство потерпілого, суд апеляційної інстанції виходив із
сукупності всіх обставин вчиненого злочину.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був стороннім
спостерігачем бійки інших хлопців, з групи яких несподівано вибіг
ОСОБА_4 і накинувся на засудженого. Останній, відбиваючи напад,
застосував прийом боротьби, кинувши потерпілого на бетон.
Під час досудового слідства, у тому числі в ході відтворення
обстановки і обставин події, і в судовому засіданні ОСОБА_1
визнавав сам факт застосування ним прийому боротьби "Самбо" до
потерпілого і стверджував, що не мав умислу на вбивство.
Зазначені твердження засудженого не спростовані і в
матеріалах справи немає даних, які б свідчили про намір ОСОБА_1
вчинити вбивство ОСОБА_4
Свідки - очевидці події ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово
твердили, що ОСОБА_1, відбиваючи удар ОСОБА_4, повалив його на
землю, а сам - упав зверху.
Згідно з висновками судово-медичної експертизи причиною
смерті потерпілого став вивих шийного відділу хребта в обпасти 2-3
шийних хребців з ушкодженням шийного відділу спинного мозку, що
міг утворитися за обставин, про які повідомив засуджений і свідки.
Аналіз сукупності всіх обставин у справі дав апеляційному
суду підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які
за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст.
119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Покарання винуватому призначено у відповідності з вимогами
закону.
Обгрунтованим і законним є й рішення суду про застосування до
ОСОБА_1 акту амністії, оскільки він, будучи неповнолітнім, вчинив
з необережності злочин, за який передбачено законом покарання у
виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав для
призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити прокурору в задоволенні касаційного подання.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Мороз М.А.