У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Кривенди О.В., Шевченко Т.В.,
за участю прокурора
Брянцева В.Л.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 грудня 2006 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справі, на вирок апеляційного суду Миколаївської
області від 18 вересня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1
IНФОРМАЦIЯ_2
Миколаївської області, неодноразово судимого,
востаннє 11 лютого 2005 року за ст. 395 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на два місяці арешту,
- за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - чотирнадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_3
IНФОРМАЦIЯ_4,
Кіровоградської області,
раніше неодноразово судимого, востаннє 28 вересня
2004 року за ч. ч. 2,3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три
роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю два роки,
- за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на десять років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
визначено ОСОБА_2 покарання - дванадцять років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту
частину покарання за попередніми вироками від 19 липня 2004 року
та 28 вересня 2004 року і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання -
тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке
є його особистою власністю.
Як зазначено у вироку, засуджені вчинили злочини за таких
обставин.
2 березня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вживання
спиртних напоїв дізналися від ОСОБА_3 про те, що у домоволодінні
її знайомого ОСОБА_4, який проживає у будинку АДРЕСА_1, є цінні
предмети побуту, і вирішили заволодіти цим майном шляхом нападу на
потерпілого та його вбивства.
Цього ж дня о 20-й годині, за попередньою змовою між собою, з
метою заволодіння майном ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли до
нього додому. Коли ОСОБА_4 вийшов з будинку для з'ясування мети їх
приходу, засуджені почали завдавати йому удари руками та ногами в
область голови та тулуба, від яких потерпілий впав на землю, а
потім продовжували його бити, коли він лежав на землі.
У той час, коли ОСОБА_2 продовжував бити ОСОБА_4, ОСОБА_1
знайденим неподалік електрошнуром з метою доведення до кінця
умислу на позбавлення потерпілого життя, почав здавлювати йому шию
цим шнуром. Після того, як електрошнур порвався, ОСОБА_1 склав
його у декілька разів та знову накинув на шию потерпілого, а потім
разом з ОСОБА_2 узявшись за різні кінці цього шнура, затягували
петлю на шиї ОСОБА_4 до тих пір, поки він не перестав подавати
ознаки життя.
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи майном потерпілого
на загальну суму 1363,75 гривень.
Заволодівши майном ОСОБА_4, з метою доведення до кінця умислу
на позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_1 обухом сокири завдав
декількох ударів в область його голови.
Смерть потерпілого настала внаслідок механічної асфіксії при
здавлюванні шиї петлею.
У касаційному поданні прокурора йдеться про необхідність
скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у
зв'язку з призначенням засудженим надмірно м'якого з покарання та
порушенням прав потерпілої.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що
касаційне подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у
вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним
обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та
перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1 повністю визнав себе
винним у вчиненні злочинів, детально розповівши про обставини
вбивства ним та ОСОБА_2 ОСОБА_4
Ці показання узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2,
який як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні
підтвердив свою безпосередню участь у заволодінні майном ОСОБА_4
та його умисному вбивстві, а також з протоколом огляду місця події
та даними протоколу відтворення обстановки та обставин події,
проведеного з метою перевірки і уточнення результатів допитів
засуджених (т 1 а.с. 61-63, 65-67).
Як видно з висновку судово-медичної експертизи, смерть
ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії при здавлюванні шиї петлею
Дії винних правильно кваліфіковані за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що
не оспорюється прокурором.
Доводи касаційного подання про порушення прав потерпілої при
розгляді справи судом є безпідставними, оскільки мати ОСОБА_4 -
ОСОБА_5, яка в установленому законом порядку визнана потерпілою,
була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи
судом, проте повідомила суд про неможливість взяти участь у
судовому засіданні і просила розглядати справу при її відсутності.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд урахував ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене
засудженим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення
та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційного подання
прокурора про надмірну м'якість цього покарання колегія суддів
також вважає безпідставними.
Вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законним і обгрунтованим,
будь-яких передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для
його скасування чи зміни при перевірці справи у касаційному
порядку не виявлено, а тому касаційне подання не підлягає
задоволенню.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок
апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2006 року
щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
судді:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Шевченко Т.В.