У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Кравченка К.Т.,
Макаренка М.М.
суддів
Кривенди О.В., Шевченко Т.В.,
Кривенди О.В., Кияшка А.Я.
за участю прокурора
Вергізової Л.А.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 грудня 2006 року
кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника
прокурора м. Севастополя на вирок Гагарінського районного суду м.
Севастополя від 29 грудня 2005 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
не судимого,
- за ч. 1 ст. 162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- - за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік шість
місяців обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - три роки шість місяців
позбавлення волі;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
не судимого,
- за ч. 1 ст. 162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_2 покарання - три роки шість місяців
позбавлення волі, а на підставі ст.ст. 75, 104 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у
вчиненні таких злочинів.
10 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою
між собою, проникли в ГК "Ротор-3" у м. Севастополі та викрали з
автомобіля "ВАЗ" НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, майно на загальну
суму 350 гривень.
Цього ж дня засуджені, за попередньою змовою між собою,
проникли в зазначений гаражний кооператив та викрали з автомобіля
"ГАЗ - 31029" НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, майно на загальну
суму 105 гривень.
10 червня 2005 року вони ж, за попередньою змовою між собою,
проникли в цей же кооператив та викрали з автомобіля "ВАЗ -2106"
НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, автомагнітолу вартістю 500
гривень.
Крім того, засуджені, за попередньою змовою між собою, 13
червня 2005 року вночі, з метою заволодіння чужим майном, проникли
в ГК "Стрілка-1" в м. Севастополі, де із застосуванням насильства,
яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинили напад
на охоронця вказаного гаражного кооперативу ОСОБА_6 та заволоділи
майном, що належало ОСОБА_7, на загальну суму 2053,21 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за
попередньою змовою між собою, 18 червня 2005 року вночі проникли у
кв.АДРЕСА_1, звідки вчинили крадіжку майна, що належало потерпілій
ОСОБА_8, на загальну суму 10 151 гривня.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним
застосуванням судом кримінального закону та допущеними істотними
порушеннями кримінально-процесуального закону.
Зокрема, прокурор зазначає, що суд безпідставно засудив
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.1 ст. 162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки
в їхніх діях відсутній склад даного злочину.
Крім того, прокурор вказує на те, що суд, на порушення вимог
ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, визнавши ОСОБА_1 винним у
вчиненні злочину, передбаченого ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у
вироку не сформулював обвинувачення в цій частині, а також не
зазначив, за яким кримінальним законом слід кваліфікувати дії
засуджених за епізодами викрадення майна у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 У
касаційному поданні зазначено і про те, що суд призначив
неповнолітньому ОСОБА_2 за ч.1 ст. 162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі, хоча відповідно до вимог ст. 98
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, до неповнолітніх цей вид покарання не
застосовується.
Також, у поданні йдеться про те, що суд невірно розв'язав
цивільні позови у справі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про необхідність скасування вироку з направленням справи
на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає
задоволенню з таких підстав.
На порушення вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
мотивувальна частина вироку не містить формулювання обвинувачення
ОСОБА_1 у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність, хоча
суд визнав його винним у вчиненні цього злочину та призначив
покарання за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні
викрадення майна у ОСОБА_5 та ОСОБА_8, суд у мотивувальній
частині вироку не зазначив, за яким кримінальним законом слід
кваліфікувати ці дії та невірно вказав одну з кваліфікуючих ознак
злочину, що також суперечить вимогам ст. 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Крім того, суд призначив неповнолітньому ОСОБА_2 за ч.1 ст.
162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі, хоча
відповідно до вимог ст. ст. 61 та 98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
цей
вид покарання до неповнолітніх не застосовується.
Розв'язуючи цивільні позови в справі, та покладаючи на
ОСОБА_2 обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, суд, на порушення
вимог ст. 1179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не з'ясував наявність у
цього неповнолітнього майна, достатнього для її відшкодування, у
зв'язку з чим допустив поспішність у правозастосуванні.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час
якого необхідно усунути зазначені недоліки та постановити рішення
з дотриманням усіх вимог і положень кримінального та
кримінально-процесуального законодавства.
При новому судовому розгляді справи мають бути перевірені й
інші доводи касаційного подання.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора задовольнити.
Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29
грудня 2005 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
судді:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Шевченко Т.В.