У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Жука В.Г.,

     суддів

     Мороза М.А. і Редьки А.I.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві   7  грудня  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Малинівського районного суду  м. Одеси від 20 травня 2004
року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     раніше неодноразово судимого,

     останній раз 22.06.2000 року Iллічівським

     районним судом м. Одеси за ч.2 ст.140 КК

     України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік позбавлення волі,

     засуджено:

     за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки  позбавлення
волі;

     за ч. 4 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 7 років позбавлення
волі.

     На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  остаточно
призначено 7 років позбавлення волі.

     Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2005
року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1визнано винним  у  тому,  що  він  5.02.2002  року  за
попередньою змовою з невстановленою слідством  особою  проникли  в
АДРЕСА_1 та викрали майно потерпілої ОСОБА_2 на суму 18570 грн.. В
процесі заволодіння майном потерпілої ОСОБА_1 та інша  особа  були
помічені  ОСОБА_3  і,  розуміючи,  що  таємне   викрадення   майна
переросло у відкрите, з викраденим майном зникли з  місця  скоєння
злочину.

     25.02.2002 року ОСОБА_1 проник в  АДРЕСА_2  та  викрав  майно
ОСОБА_4 на суму 5045 грн..

     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1  порушує  питання  про 
скасування судових рішень в частині його засудження за  ч.  4  ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  Зазначає,  що  даний  злочин  він  не
вчиняв.  На  його  думку,  висновки  суду  щодо  його  винності  у
вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги  колегія  суддів  вважає,  що
скарга задоволенню не підлягає.

     Як видно з матеріалів справи, висновки суду  про  доведеність
винності ОСОБА_1у вчиненому злочині  грунтуються  на  зібраних  та
ретельно перевірених у судовому  засіданні  доказах.  Доводи  ж  у
касаційній скарзі  про невідповідність  висновків  суду  фактичним
обставинам справи безпідставні.

     Так, із показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що він бачив,  як
з будинку потерпілої виходили двоє чоловіків, у  руках  яких  були
сумки з речами та поліетиленовий пакет, він хотів їх затримати, та
вони встигли втекти.

     Потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5 показали,  що  з  будинку
ОСОБА_2 били викрадені  речі ОСОБА_2 та ювелірні вироби.

     З  висновку  дактилоскопічної   експертизи   вбачається,   що
вилучений з  квартири  потерпілої  ОСОБА_2  слід  пальця  належить
засудженому ОСОБА_1у.

     Крім того,  на  досудовому  слідстві  ОСОБА_1  показував,  що
викрав майно з АДРЕСА_1 в м. Одесі.

     Дії засудженого ОСОБА_1за ч. 3 ст.  185,  ч.  4  ст.  186  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.

     Призначене покарання відповідає вимогам кримінального  закону
і є справедливим.

     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         осіб не
вбачається.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1 
відмовити.

                              Судді:

     В.Г. Жук  М.А. Мороз  А.I. Редька