У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - Присяжнюк Т.I.
суддів - Нікітіна Ю.I., Федченка О.С.
розглянула в судовому засіданні 5 грудня 2006р. у м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від
7 лютого 2005 р.
ОСОБА_1, 1961 року народження, громадянина України, раніше
неодноразово судимого
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 місяці
арешту, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19 квітня
2005р. вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ним таких злочинів.
При звільненні з місць позбавлення волі щодо ОСОБА_1
постановою Роменського районного суду Сумської області від 27
липня 2001 р. строком на 12 місяців було встановлено
адмінісративний нагляд, згідно з яким його зобов'язано
зараєструватися в Ковпаківському РВ УМВС України в Сумській
області до 10 серпня 2001 р.
Однак, ОСОБА_1 порушив адміністративний нагляд, оскільки у м.
Суми не прибув без поважних причин, а почав проживати на території
м. Ромни.
13 квітня 2002 р., приблизно о 10 год., ОСОБА_1 за
попередньою змовою з ОСОБА_2, щодо якого постановлено інший вирок,
на АДРЕСА_1 у м. Ромни, представившись працівником міліції, змусив
ОСОБА_3 передати йому дві золотих обручки вартістю 370 грн., які
були нею викрадені напередодні з квартири ОСОБА_4
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що
на досудовому слідстві до нього застосовувалися недозволені заходи
у зв'язку з чим він обмовив себе у вчиненні злочинів, за які його
засуджено, досудове та судове слідство у справі проведено неповно
й однобічно, з порушенням його права на захист та інших вимог
кримінально-процесуального закону.
За змістом скарги порушує питання про скасування
постановлених щодо нього судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів підстав для її
задоволення не знаходить.
Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове
слідство у ній проведено з дотриманням вимог
кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону,
які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових
рішень, у тому числі, й порушення права засудженого на захист, у
справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у
вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідають
фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та
наведеними у вироку доказами.
Зокрема, сам засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні дав
показання, якими повністю визнав себе винним у порушенні ним
правил адміністративного нагляду і, крім того, він не заперечував
того факту, що коли з ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_3, то ОСОБА_5
представився працівником міліції і ОСОБА_3 добровільно віддала
обручки, при цьому розмову з нею вів ОСОБА_5, а він взяв обручки.
Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, якого
засуджено іншим вироком за вчинення грабежу ОСОБА_3, встановлено,
що 13 квітня 2002 р. він та ОСОБА_1 зустріли ОСОБА_3 і,
представившись їй працівниками міліції, запропонували передати їм
дві золоті обручки і вона віддала їх.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_3 на досудовому слідстві,
13 квітня 2002 р. її зустріли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і відкрито
викрали у неї дві золоті обручки. ОСОБА_3 стверджувала, що в
процесі вчинення грабежу зрозуміла, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не є
працівниками міліції, оскільки вони відмовилися їй
відрекомендуватися і показати свої службові посвідчення, грубо
розмовляли з нею на жаргоні, прямо на вулиці вони обшукали її і
належні їй речі та погрожували з метою подолання опору.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним
зазначених злочинів підтверджена також даними, що містяться у
протоколі добровільної видачі ОСОБА_6 обручок, які йому продав
ОСОБА_5, вироку щодо ОСОБА_5, постанові про встановлення щодо
ОСОБА_1 адміністративного нагляду, інших матеріалах справи.
Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх
сукупності та давши їм належну оцінку, суд обгрунтовано визнав
винним ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.
2, 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначеним спростовуються наведені у скарзі засудженого
доводи про необгрунтованість його засудження.
Посилання у скарзі ОСОБА_1 на те, що на досудовому слідстві
до нього застосовувалися недозволені заходи, внаслідок чого він
обмовив себе у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є
необгрунтованими.
У справі відсутні дані, які б свідчили про застосування на
досудовому слідстві до ОСОБА_1 протиправних заходів, внаслідок
чого він вимушений був давати неправдиві показання і, крім того,
суд у вироку не посилався на його показання на досудовому
слідстві.
Вважати, що судом неправильно застосовано кримінальний закон
або що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості
вчинених ним злочинів та особі засудженого, немає підстав.
Отже, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Нікітін Ю.I. Федченко О.С.