У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в
інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Болградського районного
суду Одеської області від 21 листопада 2005 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Одеської області від 4 квітня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
- за ч.2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 8 років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно
на користь ОСОБА_5 2363 грн. на відшкодування матеріальної шкоди,
пов'язаної з похованням загиблого, і 50000 грн. на відшкодування
моральної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і
ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_5 4485 грн. на відшкодування
матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 14.11.2003
року близько 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
біля бару IНФОРМАЦIЯ_2 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 грубо
порушили громадський порядок і, діючи з особливою зухвалістю в
групі осіб, затягнули ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_3 народження, в салон
автомобіля, де ОСОБА_2 наніс останньому удар кулаком в обличчя.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і
ОСОБА_2, перебуваючи біля бару IНФОРМАЦIЯ_2, побили ОСОБА_8 руками
й ногами в різні частини тіла, при цьому ОСОБА_6 ударами рукою по
обличчю спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3,
ОСОБА_4 і ОСОБА_2- ударами ногами й кулаками по голові спричинили
потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_8 25.11.2003
року помер.
Окрім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з хуліганських спонукань в той
же день безпричинно побили ОСОБА_9, який на мотоциклі під'їхав до
бару IНФОРМАЦIЯ_2, а після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і
ОСОБА_6 на мотоциклах під'їхали до будинку ОСОБА_10, де, грубо
порушуючи громадський порядок і відпочинок його сім'ї, намагалися
увірватися до будинку, куди їх не впустили.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2006
року вирок Болградського районного суду Одеської області від 21
листопада 2005 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без
зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у касаційному
порядку не оскаржені.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого
ОСОБА_2 стверджує, що висновки суду, викладені у вироку щодо
ОСОБА_2 в частині засудження за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
не відповідають матеріалам справи, оскільки, на його думку, від
ударів, які наносив ОСОБА_2 ОСОБА_8, не могла настати смерть
останнього. Зазначає про те, що судом не враховані пом'якшуючі
покарання обставини і необгрунтовано стягнуто 50000грн. моральної
шкоди. Просить справу щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
провадженням закрити, а за ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнити від відбування призначеного
покарання на підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
від 31.05.2005 року.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні групою осіб злісного
хуліганства та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у касаційній скарзі не заперечуються.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, при обставинах,
встановлених судом і зазначених у вироку, грунтуються на зібраних
у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні
доказах.
Так, винуватість ОСОБА_2 підтверджується показаннями ОСОБА_6,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_11, даними
на досудовому слідстві та в судовому засіданні про те, що
14.11.2003 року близько 22 год. ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 два ляпаси,
один удар кулаком в підборіддя і один удар кулаком в ніс, а
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 збили ОСОБА_8 на землю і наносили йому
удари руками й ногами по голові, зокрема, ОСОБА_2 бив
потерпілого ногою по голові. Не довіряти показанням цих осіб у
колегії суддів підстав немає.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи смерть
ОСОБА_8 настала в результаті набряку головного мозку в зв'язку з
закритою черепно-мозковою травмою, що супроводжувалася забиттям
головного мозку, крововиливом в стволові відділи мозку. Ці
ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і могли
утворитися від ударів кулаками й ногами, тобто від насильства, яке
до потерпілого було застосовано ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Згідно з висновками додаткової комісійної і повторної
судово-медичних експертиз, удари, які наносив ОСОБА_6, не
викликали травматизації головного мозку у ОСОБА_8, а тому визнані
такими, що спричинили легкі тілесні ушкодження.
Наведеними вище та іншими зазначеними у вироку доказами
спростовані доводи касаційної скарги про недоведеність
винуватості ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_8 групою осіб тяжких
тілесних ушкоджень, що потягли його смерть.
Суди як першої, так і апеляційної інстанції ретельно
перевірили доводи на захист засудженого ОСОБА_2, аналогічні тим,
що наведені у касаційній скарзі. Викладені у судових рішеннях
мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не
відповідають матеріалам справи, колегія суддів вважає
обгрунтованими і погоджується з ними.
Підстав для скасування вироку і закриття справи за цим
епізодом не встановлено.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121, ч.2 ст.296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.121,
ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і за сукупністю злочинів судом
було враховано тяжкість вчинених злочинів, дані про особу
засудженого, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в
стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючу покарання обставину -
наявність на утриманні ОСОБА_2 малолітніх дітей. Призначене
покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів.
Наявність у ОСОБА_2 батьків похилого віку та дружини, які
хворіють, не дає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
По справі немає підстав для застосування до засудженого акту
амністії.
Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в
сумі 50000 грн., який постановлено задовольнити, стягнувши ці
кошти солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вирішений судом
відповідно до вимог законодавства з урахуванням засад розумності
і справедливості.
Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної
інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в
інтересах засудженого ОСОБА_2.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.