У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р., і Глоса Л.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 16
серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23
травня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого в Україні,
- за ч.1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 30 січня 2005
року близько 17 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в
квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин між ним
і ОСОБА_2 умисно наніс останньому декілька ударів металевим
терпугом, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 травня
2006 року вирок Богодухівського районного суду Харківської області
від 16 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про
неправильну кваліфікацію його дій, оскільки він перебував у стані
необхідної оборони і захищався від ОСОБА_2, та зазначає про
істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону,
зокрема, порушення його права на захист і на допомогу перекладача,
відмову в фіксації судового процесу технічними засобами та
неповноту протоколу судового засідання. Вказує, що в стані
алкогольного сп'яніння він не перебував. Просить скасувати судові
рішення, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у
задоволенні касаційної скарги належить відмовити з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
передбаченого ч.1 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за обставин,
встановлених судом і зазначених у вироку, грунтуються на доказах,
зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому
засіданні.
Факт нанесення терпугом ударів ОСОБА_2 із заподіянням
потерпілому тілесних ушкоджень, в тому числі тяжких у виді
проникаючого поранення грудної клітки ОСОБА_1 у касаційній скарзі
не заперечує.
Твердження ОСОБА_1 про спричинення ним тяжких тілесних
ушкоджень ОСОБА_2 в стані необхідної оборони не відповідають
матеріалам кримінальної справи.
Як визначено ст. 36 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, необхідною
обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних
законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно
небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди,
необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного
відвернення чи припинення посягання.
По справі показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та іншими дослідженими судом доказами встановлено, що
коли ОСОБА_2 30.01.2005 року прийшов до співмешканки ОСОБА_1
ОСОБА_3, то між ним і ОСОБА_1 виникла сварка, однак їх розборонила
ОСОБА_3. Потім ОСОБА_1 пішов на кухню, звідки повернувся з
металевим терпугом, яким наніс удари у груди ОСОБА_2, що в цей
час сидів у кімнаті на дивані. Після цього ОСОБА_2, вставши,
схопив ОСОБА_1 за руку, але останній наніс потерпілому терпугом
удари в пах, в обличчя і в шию.
Свідок ОСОБА_3 зазначала, що після сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_1
вона, перебуваючи разом з ними у кімнаті, не бачила, щоб ОСОБА_2
бив ОСОБА_1 перед тим, як той став наносити потерпілому удари
терпугом.
Показання ОСОБА_2 щодо механізму спричинення йому тілесних
ушкоджень та їх локалізації, які він підтвердив при відтворенні
обстановки та обставин події, підтверджені висновком
судово-медичної експертизи.
Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не виявлено.
Дослідивши наведені у вироку докази, суд дав їм належну
оцінку і дійшов правильного висновку про те, що з боку потерпілого
не було суспільно небезпечного посягання на життя, здоров'я
засудженого, тобто ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної
оборони, а спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження на грунті
особистих неприязних відносин.
Не знайшло підтвердження дослідженими по справі доказами і
посилання ОСОБА_1 на те, що він діяв у стані сильного душевного
хвилювання.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1
не заперечував, що 30.01.2005 року він вживав спиртні напої, тобто
перебував в стані алкогольного сп'яніння. Це підтвердила і свідок
ОСОБА_3
Суди як першої, так і апеляційної інстанції ретельно
перевірили доводи, висунуті засудженим ОСОБА_1 на свій захист, які
є аналогічними тим, що наведені у касаційній скарзі. Викладені у
судових рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними і
такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів
знаходить обгрунтованими і погоджується з ними.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального
законодавства, які тягнуть скасування чи зміну судових рішень, по
справі не встановлено.
Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист і на
допомогу перекладача з української на російську мову, про відмову
в фіксації судового процесу технічними засобами та про неповноту
протоколу судового засідання не відповідають матеріалам справи.
Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1 належним
чином роз'яснювались його права, в тому числі право мати захисника
та право, передбачене ст. 19 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, але він
відмовився від захисника і не заявляв про потребу в перекладачі як
на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи,
про що свідчать його відповідні розписки. Крім того, з цих та
інших наявних у справі власноручних розписок і заяв ОСОБА_1 видно,
що він викладав їх українською мовою.
У судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 він був
забезпечений захисником. У ході судового процесу він не
погоджувався на заміну захисника, що спростовує твердження
засудженого в касаційній скарзі про неналежне виконання захисником
своїх обов'язків по здійсненню захисту у суді.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами
ОСОБА_1 у судовому засіданні не заявлялось.
Зауваження на протокол судового засідання засудженим не
подавались, хоча протокол і судові рішення надавались йому як
українською мовою, так і в перекладі на російську мову.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого
злочину, даних про особу засудженого, обставини, що обтяжує
покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та
пом'якшуючої покарання обставини - щирого каяття. Призначене
покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів.
З урахуванням викладеного, підстав для призначення справи до
розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб,
визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.