У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої
Присяжнюк Т.I.
суддів
Нікітіна Ю.I., Федченка О.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1
та засудженого ОСОБА_2 на судові рішення щодо нього.
За вироком Якимівського районного суду Запорізької області
від 26 жовтня 2005 року ОСОБА_2, 1975 року народження, громадянин
України, в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимий,
засуджений за ст. 115 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 9 років
позбавлення волі.
За ст. 185 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
справу закрито у
зв'язку з декриміналізацією діяння.
Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_2: на користь
ОСОБА_1 351 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000
грн. - моральної шкоди; судові витрати в сумі 154 грн. 62 коп.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 червня
2006 року зазначений вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 28 квітня
2004 року, приблизно о 15 годині, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння в літній кухні домоволодіння АДРЕСА_1, під час сварки з
потерпілим ОСОБА_3, що виникла на грунті особистих неприязних
стосунків, він умисно завдав йому 8 ударів ножем, заподіявши
потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у виді не проникаючого до
плевральної порожнини поранення задньої поверхні правої половини
грудної клітини та одиночного сліпого колото-різаного поранення
грудей, проникаючого до лівої плевральної порожнини з пошкодженням
по ходу раневого каналу нижньої долі лівого легеня і задньої
стінки лівого шлуночка серця, ускладненого розвитком гострої
крововтрати, від чого настала смерть потерпілого.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги та
доповнень до неї, просить судові рішення щодо нього скасувати,
посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового
слідств, не відповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, необхідність кваліфікації його дій за ст. 119 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також порушення кримінально-процесуального закону.
Крім того, засуджений ставить питання про пом'якшення призначеного
йому покарання;
потерпіла ОСОБА_1, як вбачається із змісту її скарги, просить
судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати його дії за
ст. 115 ч.2 п.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити йому більш
суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді та обговоривши доводи, викладені у
касаційних скаргах засудженого і потерпілої, колегія суддів не
вбачає підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставами
для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
судових рішень, є: істотне порушення
кримінально-процесуального закону, неправильне застосування
кримінального закону, невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то колегія
суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 115
ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає обставинам, встановленим в
ході судового слідства.
Так, із змісту показань ОСОБА_2, даних на досудовому слідстві
і в судовому засіданні видно, що під час вживання спиртних напоїв
між ним та потерпілим виникла сварка, що переросла в бійку, під
час якої він ножем наніс декілька ударів у задню частину тіла
ОСОБА_3 Коли він зрозумів, що потерпілий мертвий, то скинув його
тіло у колодязь. Велосипед потерпілого перефарбував і залишив для
власного користування, а ніж викинув на сусідський город.
Суд обгрунтовано визнав достовірними показання засудженого
про обставини вчинення ним умисного вбивства потерпілого, оскільки
достовірність його показань об'єктивно підтверджується сукупністю
інших досліджених судом і наведених у вироку доказів.
Iз змісту протоколу відтворення обставин та обстановки події
від 25 жовтня 2004 року видно, що засуджений показав місце та
механізм нанесення ударів потерпілому.
Дані протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2004 року
свідчать про те, що в ході огляду колодязю у дворі будинку
АДРЕСА_1 було виявлено труп чоловічої статі.
Відповідно до даних висновку судово-медичного експерта
НОМЕР_1, смерть ОСОБА_3 настала в результаті одиночного сліпого
колото-різаного поранення грудної клітини, проникаючого до лівої
плевральної порожнини з локалізацією рани на задній поверхні
грудної клітини зліва в проекції 8-го міжребер'я між лопаточною та
біляхребтовою лініями та пошкодженням по ходу раневого каналу
нижньої долі лівого легеня і задньої стінки лівого шлуночка серця,
ускладненого розвитком гострої крововтрати.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції
правильно встановлені фактичні обставини даної справи, а версія
ОСОБА_2 про те, що вбивство потерпілого він вчинив при перевищенні
меж необхідної оборони не знайшла підтвердження в ході проведеної
перевірки. Також не встановлено по справі підстав, зокрема з
врахуванням даних судово-медичної експертизи стосовно кількості та
локалізації тілесних ушкоджень, для перекваліфікації дій ОСОБА_2
на ст. 115 ч.2 п.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на що є посилання у
скарзі потерпілої.
Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то вирішення
судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Підстав для пом'якшення покарання
засудженому, як і підстав для призначення йому більш суворого
покарання, колегія суддів не вбачає.
Перевіркою матеріалів справи не підтвердились викладені у
касаційній скарзі засудженого посилання на допущені під час
розгляду справи порушення КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Зокрема, чинне
кримінально-процесуальне законодавство не передбачає вручення
копій позовних заяв потерпілих засудженому.
Стосовно доводів ОСОБА_2, що суд першої інстанції не
розглянув зауваження на протокол судового засідання, то перевіркою
матеріалів справи встановлено, що такі зауваження засудженим не
подавались.
А із змісту ухвали апеляційного суду видно, що доводи
засудженого про порушення його прав в ході апеляційного розгляду
справи є безпідставними.
Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства,
які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією
суддів по справі не виявлено.
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_2 щодо
однобічності і неповноти судового слідства та невідповідності
висновків суду фактичним обставинам справи, то вони до компетенції
касаційного суду не відносяться.
Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що
згадані доводи засудженого були предметом перевірки в апеляційній
інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційних скарг потерпілої ОСОБА_1 та
засудженого ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Нікітін Ю.I. Федченко О.С.