У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 5 грудня 2006 року
кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
судові рішення щодо ОСОБА_2
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області
від 8 грудня 2005 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1
уродженця та жителя м. Червонограда Львівської області,
раніше судимого 12.07.2004 року Червоноградським міським
судом за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 3 місяці
позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з
випробуванням і іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину
покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської
області від 12 липня 2004 року і за сукупністю вироків призначено
остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, щодо якого касаційна
скарга чи подання не внесені.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 7 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Як визнав суд, 18 червня 2005 року ОСОБА_3 за попередньою
змовою із ОСОБА_2 на відкрите викрадення грошей у неповнолітнього
ОСОБА_4 зупинили його біля будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 почав
вимагати від потерпілого позичити йому грошей, а коли останній
відмовився, то обидва засуджені завели його за будинок АДРЕСА_2,
там силоміць утримували ОСОБА_4, який намагався від них втекти,
почали наносити йому удари, порвали светра, повалили на землю та
стали обшукувати кишені його одягу, намагаючись забрати його гроші
в сумі 165 грн., однак злочин не довели до кінця, оскільки були
затримані працівниками міліції на місці його вчинення.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на те, що
суд безпідставно обгрунтував свій висновок про доведеність
винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено,
тільки показаннями працівників міліції та показаннями
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, його законного представника
ОСОБА_5, даними ними під час досудового слідства, від яких вони в
судовому засіданні відмовилися, просить вирок та ухвалу
апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_2
закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія
суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину,
передбаченого ст.15, ч.2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за
обставин, зазначених у вироку, грунтується на зібраних у
встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні
доказах.
Зокрема, сам ОСОБА_2 не заперечував, що він разом з ОСОБА_3
застосовував до потерпілого насильство, коли той відмовився дати
їм грошей і намагався втекти.
Винуватість ОСОБА_2 підтверджена також дослідженими судом і
наведеними у вироку показаннями потерпілого ОСОБА_4, які він
давав під час досудового слідства, про те, що дії засуджених при
спробі його пограбування були спільними. Після того, як він
відмовся дати ОСОБА_3 грошей і намагався втекти, останній разом з
ОСОБА_2 стали наносити йому удари, повалили на землю, обшукували
кишені.
Ці показання потерпілий підтвердив і під проведення очної
ставки з ОСОБА_2
Зазначені показання підтверджені і показаннями свідка
ОСОБА_6, з яких видно, що, почувши крик про допомогу, він прибіг
на місце події і побачив, як засуджені, колінами притискуючи
потерпілого до землі, наносили останньому удари, а ОСОБА_3
намагався засунути руку в кишені його штанів.
Даними, які містяться в протоколі огляду місця події,
встановлено, що в потерпілого ОСОБА_4 розірвано одяг, а в його
кишені були гроші в сумі 165 грн.
Наведеними та іншими зазначеними у вироку доказами
спростовані доводи касаційної скарги про недоведеність винуватості
ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб замаху на
відкрите викрадення чужого майна.
Належну оцінку суд дав розбіжностям в показаннях потерпілого
ОСОБА_4, які той давав під час досудового слідства та при судовому
розгляді справи, й обгрунтовано визнав правдивими його
послідовні, логічні показання, дані в ході досудового слідства.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній
скарзі, доводи захисник висловлював у своїй апеляції. Апеляційний
суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується
колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував.
Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно
перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі захисника
не наведено інших, не досліджених судом доводів, якими б
спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за
обговорюваними твердженнями.
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і, давши
їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість
ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за
ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер і
ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу.
Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.
Iстотних порушень норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
на досудовому
слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги
захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення
справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.