У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Нікітіна Ю.I.,Федченка О.С.
за участю прокурора
Микитенка О.П.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006
року справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на вирок апеляційного суду щодо них.
Вироком апеляційного суду Волинської області від 15 вересня
2006 року засуджені: ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1
народження, громадянка України, згідно
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судима,
за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі; за ст. 187 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; за ст. 115
ч.2 п.п. 6,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання - 13 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2
народження, громадянка України, не су -
дима,
за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі; за ст. 187 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; за ст. 115
ч.2 п.п. 6,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання - 12 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суд постановив
стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно, 1 542 грн. 33 коп. на
користь ПМП "Олень" і по 1 342 грн. 50 коп. з кожної із засуджених
на відшкодування судових витрат.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнані винуватими у вчиненні злочинів
при наступних обставинах.
30 серпня 2005 року, біля 13 год. 00 хв., за місцем свого
тимчасового проживання у квартирі потерпілої ОСОБА_3, що проживає
у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 таємно викрала 750 грн. та 10 євро, що
належали потерпілій.
20 листопада 2005 року, біля 23 год. 00 хв., ОСОБА_1 і
ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, шляхом проникнення через
вікно в приміщення бару "Мисливець", розташованому у АДРЕСА_2,
таємно викрали звідти продукти харчування, спиртні напої та інше
майно на загальну суму 1 542 грн. 33 коп.
Крім того, суд визнав їх винуватими у тому, що в ніч на 8
квітня 2006 року засуджені, також за попередньою змовою між собою,
проникли до будинку потерпілої ОСОБА_4, що проживала у АДРЕСА_3, і
вчинили на неї напад з метою заволодіння майном потерпілої.
Зв'язавши ОСОБА_4 ноги та руки, засуджені поклали її на диван.
Також засуджені зав'язали їй лице хусткою і почали вимагати, щоб
потерпіла повідомила їм де лежать гроші. При цьому вони зняли з
вух ОСОБА_4 золоті сережки вартістю 720 грн. і заволоділи її
грошима в сумі 650 грн. та банкою косметичного крему вартістю 20
грн. Далі, як зазначив у вироку суд першої інстанції, ОСОБА_1
запропонувала ОСОБА_2 подати їй хустку і, з метою вбивства, сівши
на спину потерпілої хусткою почала здавлювати шию потерпілої,
вимагаючи сказати де гроші. В результаті ОСОБА_4 були спричинені
тілесні ушкодження передньобічної поверхні шиї, крововиливи в
м'які тканини шиї, перелом під'язикової кістки, що призвело до
смерті потерпілої. Оскільки більше грошей засуджені не знайшли,
вони накинули на потерпілу покривало, подушки та одяг і покинули
будинок.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
засуджена ОСОБА_1 просить змінити вирок і перекваліфікувати
її дії з ст. 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 121
ч.2 цього ж Кодексу з відповідним пом'якшенням покарання,
посилаючись на відсутність намірів на вчинення умисного вбивства
потерпілої під час застосування до неї насильства. Крім того,
засуджена вважає, що призначаючи їй покарання суд не врахував її
вік, щире каяття у скоєному, що на думку засудженої є обставинами,
які пом'якшують покарання;
засуджена ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити
на додаткове розслідування, оскільки вважає, що по справі не було
встановлено доказів, які б свідчили про наявність у неї умислу на
вбивство потерпілої, а свої висновки про це суд зробив на підставі
суперечливих доказів.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про законність
та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційних скаргах засуджених доводи,
колегія суддів вважає, що їх скарги підлягають частковому
задоволенню.
Iз змісту пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення
видно, що органи досудового слідства звинувачували їх у вчиненні,
за попередньою змовою між собою, умисного вбивства ОСОБА_4 під час
вчинення на неї розбійного нападу. Зокрема, в обвинуваченні було
зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про позбавлення життя потерпілої
вели розмову ще до проникнення у її житло, а після проникнення у
її будинок і нападу на неї, з метою умисного вбивства ОСОБА_4,
вони зав'язали їй хусткою обличчя в районі ротової порожнини,
обмеживши доступ повітря, і за допомогою іншої хустки, шляхом
здавлення нею шиї, спричинили потерпілій тілесні ушкодження у виді
крововиливів у м'які частини по ходу смуги здавлення, перелому
під'язикової кістки від чого і настала смерть ОСОБА_4
У судовому засіданні як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 фактично не
визнали себе винуватими у вчиненні умисного вбивства потерпілої,
заперечуючи застосування до неї насильства, яке стало причиною
смерті ОСОБА_4
Але, в результаті розгляду справи суд першої інстанції
прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні
ними цих же злочинів і кваліфікував їх дії за ст. ст. 187 ч.4, 115
ч.2 п.п. 6,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому, зокрема, суд
визнав за достовірні показання ОСОБА_2, які вона давала у ході
досудового слідства, про те, що розмову з ОСОБА_1 про позбавлення
життя потерпілої вони вели ще до проникнення у будинок ОСОБА_4
Разом з тим, формулюючи обвинувачення, яке суд визнав
доведеним, суд у вироку указав, що після проникнення у житло
потерпілої та вчинення на неї нападу, засуджені заволоділи її
майном та грошима і після цього, продовжуючи вимагати у потерпілої
гроші, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 подати їй хустку і з метою
вбивства, сівши на спину потерпілої, хусткою почала здавлювати шию
потерпілій, спричинивши їй тілесні ушкодження, що надалі призвели
до смерті ОСОБА_4
Колегія суддів вважає, що сформулювавши таким чином
обвинувачення, суд допустив істотні суперечності між цим
формулюванням та доказами, які він визнав за достовірні, та
кваліфікацією дій засуджених, що згідно ст. 369 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
є підставою для скасування вироку.
У зв'язку з чим, вирок в цій частині обвинувачення підлягає
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. Під час
цього розгляду суду необхідно, з'ясувавши обставини вчинення
розбійного нападу та вбивства ОСОБА_4, у тому числі щодо ролі,
характеру дій та ступені участі кожної особи, причетної до
вчинення цих злочинів, дати цим діям правильну юридичну оцінку.
Що стосується доведеності вини у вчиненні засудженими
крадіжок чужого майна та кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.
ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то правильність цих висновків
у касаційних скаргах засуджених не оспорюється.
Вирішення судом питання призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_2
покарання за ці злочини відповідає положенням, передбаченим ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Будь-яких підстав для пом'якшення
покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Вирок апеляційного суду Волинської області від 15 вересня
2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у частині їх засудження за
ст.ст. 187 ч.4, 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та в
частині стягнення з кожної із засуджених судових витрат у сумі 1
342 грн. 50 коп., скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд у той же апеляційний суд.
В решті цей же вирок залишити без змін і вважати засудженими:
ОСОБА_1 за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі; ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
3 роки позбавлення волі.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Нікітін Ю.I. Федченко О.С.