У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів за участю прокурора
Федченка О.С. і Нікітіна Ю.I., Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006 року
кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на
вирок Кам"янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 20 жовтня 2005 року, яким
ОСОБА_2,
1987 р. народження, громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч.1 ст.162 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі, за ч.3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.
З засудженого стягнуто зазначені у вироку суми на
відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, в тому числі стягнуто
солідарно з ОСОБА_2. і Запорізької школи-інтерната № 3 матеріальну
шкоду в сумі 7566,30 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного
суду Запорізької області від 16 січня 2006 року вирок щодо
ОСОБА_2. змінено: за епізодами крадіжок 10 грудня 2004 року і 23
грудня 2004 року дії засудженого перекваліфіковано з ч.3 на ч.2
ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і за цим законом призначено
покарання у виді двох років позбавлення волі; за ч.1 ст.162 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначено покарання у виді 850 грн. штрафу в
доход держави; за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
залишено
покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст.70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів остаточно призначено
три роки позбавлення волі.
З вироку виключено вказівку про солідарне стягнення з
Запорізької школи-інтерната № 3 матеріальної шкоди у сумі 7066
грн.30 коп. на користь потерпілої ОСОБА_1.
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2. за крадіжку майна
потерпілої ОСОБА_3. на суму 196 грн. скасовано із закриттям
провадження у справі.
ОСОБА_2. засуджено за те, що він 19 вересня 2004 року за
попередньою змовою з іншою особою вчинив крадіжку майна потерпілої
ОСОБА_1. на загальну суму 7566 грн. 30 коп. з проникненням до її
квартири №АДРЕСА_1 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області,
а також за вчинення у період з 20 жовтня 2004 року по 23 грудня
2004 року ще ряду крадіжок чужого майна одноособово, в тому числі,
з незаконним проникненням у приміщення.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. зазначає, що дії
ОСОБА_2. за вчинення крадіжки її майна кваліфіковані неправильно,
а також вважає неправильним вирішення цивільного позову про
стягнення на її користь матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про наявність
підстав для часткового задоволення скарги, обговоривши доводи
касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2. у
вчиненні вищезазначених злочинів (з урахуванням змін, внесених
апеляційним судом) відповідає фактичним обставинам справи,
підтверджується сукупністю досліджених судом доказів і є
обгрунтованим.
Дії засудженого за вчинення крадіжки за попередньою змовою
групою осіб з проникненням до приміщення потерпілої ОСОБА_1.
кваліфіковані правильно за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а
призначене йому за цим законом покарання відповідає вимогам ст.65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, розглядаючи цивільний позов про стягнння
матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1., суд допустив
істотну неповноту.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. заявила цивільний
позов про відшкодування матеріальної шкоди, визначивши її в сумі
7566, 30 гривень, які просила стягнути з Запорізької
загальноосвітньої школи-інтерната № 3 для дітей - сиріт, в якій
навчалися ОСОБА_2. і ОСОБА_4., які вчинили крадіжку за попередньою
змовою між собою. Постановою суду щодо ОСОБА_4, який на момент
вчинення злочину не досяг віку притягнення що кримінальної
відповідальності, застосовані примусові заходи виховного
характеру.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_1., суд стягнув 7566 грн. 30
коп. на її користь солідарно з ОСОБА_2. і Запорізької
школи-інтерната № 3.
Судова колегія апеляційного суду, розглядаючи справу в
апеляційному порядку, у мотивувальній частині ухвали дійшла
висновку, що цивільний позов вирішено неправильно, оскільки
Запорізька школа-інтернат № 3, як не юридична особа, не може нести
матеріальну відповідальність, тим більш солідарну.
В резолютивній частині ухвали зазначено лише про необхідність
виключення з вироку вказівки про солідарне стягнення на користь
ОСОБА_1. з Запорізької школи-інерната №3 7066 грн. 30 коп. (хоча
сума стягнення 7566 грн. 30 коп.). Тобто фактично цивільний позов
потерпілої залишився невирішеним.
За таких обставин оскаржувані вирок
Кам"янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20
жовтня 2005 року та ухвала колегії суддів судової палати в
кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 16
січня 2006 року в частині вирішення цивільного позову потерпілої
ОСОБА_1. про стягнення матеріальної шкоди підлягають скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Кам"янсько-Дніпровського районного суду Запорізької
області від 20 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової
палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької
області від 16 січня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення
цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь
ОСОБА_1. скасувати.
Справу в зазначений частині направити на новий судовий
розгляд в той же суд для вирішення в порядку цивільного
судочинства.
С У Д Д I :
Присяжнюк Т.I. Федченко О.С. Нікітін Ю.I.