У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНи
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Школярова В.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 05 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької
області від 26 листопада 2004 року, яким
ОСОБА_1,
громадянин України, раніше судимий:
-24.06.1999 р. за ст. 229 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, звільнений
28.07.2000 р. умовно-достроково
на 1 рік 4 місяці 06 днів,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки;
- за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом
часткового складання покарань ОСОБА_1 остаточно визначено п'ять
років позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної
шкоди на користь:
- ОСОБА_2 - 960 грн.;
- ОСОБА_3 - 640 грн.;
- ОСОБА_4 - 2070 грн.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2005 року вирок
щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за
вчинення наступних злочинів.
05 січня 2004 року близько 09-ої год. у будинку АДРЕСА_1 він
таємно викрав майно ОСОБА_2 вартістю 400 грн., заподіявши їй
матеріальної шкоди на зазначену суму.
Він же 17 січня 2004 року близько 01-ої год. з метою таємного
викрадення чужого майна, відкривши кватирку кухонного вікна,
проник в приміщення вказаного будинку, звідки вчинив крадіжку
майна ОСОБА_2 на загальну суму 760 грн., заподіявши їй
матеріальної шкоди на зазначену суму.
18 січня 2004 року близько 22-ої год. з метою відкритого
викрадення чужого майна він за попередньою змовою з іншою особою,
розбивши віконне скло, проник у будинок АДРЕСА_2, де відкрито
викрав майно на загальну суму 640 грн., яке належало ОСОБА_3.
Він же 19 січня 2004 року близько 10-ої год. у дворі
Свято-ОСОБА_6ївського собору по вул. Веденіна в м. Горлівка
Донецької області таємно викрав із сумки ОСОБА_5 належне їй майно
на загальну суму 423 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальної
шкоди на зазначену суму.
Він же 28 січня 2004 року близько 01-ої год. поблизу будинку
АДРЕСА_3 з автомобіля "Опель-Омега" таємно викрав майно ОСОБА_4 на
загальну суму 2070 грн., заподіявши йому матеріальної шкоди на
зазначену суму.
У той же день близько 17-ої год. з метою таємного викрадення
чужого майна через кватирку кухонного вікна проник у будинок
АДРЕСА_1, звідки вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 на загальну суму
700 грн., заподіявши їй матеріальної шкоди на зазначену суму.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
скасувати, мотивуючи тим, що грабіж за епізодом від 18.01.2004
року він не вчиняв. Вважає, що в його діях відсутня кваліфікуюча
ознака проникнення у житло, оскільки крадіжку майна ОСОБА_2 він
вчиняв з помешкання, де проживав.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за
необхідне вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого за
епізодами крадіжок належного ОСОБА_2 майна від 17 і 28 січня 2004
року зі ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 185 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а за епізодом грабежу належного ОСОБА_3
майна - зі ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 185 ч. 3 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.
185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, призначити чотири роки
шість місяців позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи та підтверджується дослідженими і належно оціненими судом
доказами.
Матеріалами справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав
потерпілій ОСОБА_2, яка зареєструвала за цією адресою свого брата
ОСОБА_1 У зв"язку з тим, що він вчинив крадіжку належної ОСОБА_2
пральної машини, вона з метою забезпечення схоронності свого майна
забрала в нього ключі від житла і як його власник заборонила тому
в ньому проживати. Незважаючи на це, ОСОБА_1 з метою вчинення
крадіжок двічі проникав у будинок через кватирку вікна і таємно
викрадав звідти належне потерпілій майно. За таких обставин,
колегія суддів вважає, що в даній конкретній ситуації мало місце
незаконне вторгнення засудженого в житло і тому суд правильно
кваліфікував його дії за епізодами крадіжок від 17 і 28 січня 2004
року за ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як крадіжку чужого
майна, поєднану з проникненням у житло, вчинене повторно.
З огляду на вищенаведене доводи касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1 про неправильність кваліфікації його дій за цими епізодами
обвинувачення колегією суддів визнаються безпідставними.
Iз матеріалів справи видно, що при заволодінні майном ОСОБА_3
мав місце змішаний спосіб дій по його викраденню: ОСОБА_1 і
невстановлена слідством особа розпочали таємні діяння, пов"язані з
проникненням у житло, які у зв"язку з їх викриттям потерпілим
трансформувались у відкриті.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного
злочину підтверджується як його власними показаннями на досудовому
слідстві, в яких він у присутності захисника показав, що 18 січня
2004 року з чоловіком на ім"я ОСОБА_6 з метою вчинення крадіжки
чужого майна проникли в будинок ОСОБА_3, однак були викриті
останнім і, тікаючи від нього, його затримав потерпілий, а ОСОБА_6
із сумкою з речами втік, так і показаннями потерпілого ОСОБА_3 про
обставини викрадення в нього майна на загальну суму 640 грн. і
затримання ним ОСОБА_1 біля місця вчинення злочину.
Враховуючи такі обставини, суд дійшов обгрунтованого висновку
про винуватість ОСОБА_1 за цим епізодом обвинувачення і правильно
кваліфікував його дії за ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як
грабіж, поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, за
попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, а покарання йому
призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не
виявлено.
Під час розгляду справи в суді проводилась прокурорська
перевірка заяви ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених
методів слідства, за результатами якої наведені ним факти не
підтвердились і прокурором винесено постанову про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за відсутністю в їх діях складу злочину. Отже,
посилання засудженого на неправомірність дій працівників міліції є
безпідставним.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Центрально-Міського районного суду м.
Горлівки Донецької області від 26 листопада 2004 року і ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Донецької області від 21 червня 2005 року щодо нього - без
зміни.
судді:
С.М. Міщенко В.Ф. Школяров Ю.М. Кармазін