У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого
     Міщенка С.М.,
     суддів
     Школярова В.Ф. і Кармазіна Ю.М.
 
     за участю прокурора Матюшевої О.В.
 
     розглянула в судовому засіданні 05  грудня  2006  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої  ОСОБА_1
на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 вересня  2005
року щодо ОСОБА_2
 
     Вироком  Орджонікідзевського  районного  суду  м.   Маріуполя
Донецької області від 14 липня 2005 року
 
     ОСОБА_2,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     громадянин України, раніше несудимий,
 
     засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  шести
місяців виправних робіт за місцем роботи з  відрахуванням  20%  із
суми заробітку в доход держави.
 
     Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  300  грн.
на відшкодування моральної шкоди.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Донецької області  від  29  вересня
2005 року вирок  щодо  ОСОБА_2  скасовано,  провадження  в  справі
закрито у зв'язку із закінченням строків давності  притягнення  до
кримінальної відповідальності.
 
     Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те,
що він 15 вересня 2003 року о 17-ій год. поблизу будинку  АДРЕСА_1
на грунті неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_1  удар  кулаком
правої руки в ліве плече, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.
 
     У  касаційній  скарзі  потерпіла   ОСОБА_1   просить   ухвалу
апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а  справу  направити  на
новий апеляційний розгляд. Вважає, що апеляційний суд,  звільнивши
ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, неправильно  застосував
кримінальний закон  і  безпідставно  скасував  вирок  суду  першої
інстанції,  оскільки  на  момент   постановлення   вироку   строки
давності, встановлені ст. 49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , не спливли.
 
     Заслухавши доповідача, думку прокурора,  який  просив  ухвалу
апеляційного  суду  скасувати,  а  справу   направити   на   новий
апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи  та  обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона  підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
     У   результаті   розгляду   апеляції   засудженого    ОСОБА_2
апеляційний суд скасував вирок і  справу  щодо  ОСОБА_2  закрив  у
зв"язку  із  закінченням  строків  давності  притягнення  його  до
кримінальної відповідальності, зазначивши про  наявність  підстави
для такого звільнення, передбаченої в  ч.  1  ст.  49  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , та пославшись на  процесуальний  порядок,  визначений
ст.ст. 11-1, 376 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
 
     Разом з тим, апеляційним судом не звернуто увагу  на  те,  що
при скасуванні або зміні вироку (постанови) відповідно до ч. 3 ст.
377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         в ухвалі повинно бути  зазначено,  які
статті закону порушено та в чому саме полягають ці  порушення  або
необгрунтованість вироку (постанови).
 
     Як видно з матеріалів справи,  ОСОБА_2  засуджено  за  умисне
заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, яке  він  вчинив  15
вересня  2003  року  і  був  засуджений  за  цей  злочин   вироком
Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької  області
від 14 липня 2005 року.
 
     Враховуючи, що даний злочин віднесено до  категорії  злочинів
невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж
обмеження волі, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо  з  дня
вчинення нею злочину і  до  дня  набрання  вироком  законної  сили
минуло два роки.
 
     Звільнення особи у зв"язку із  закінченням  строків  давності
відповідно до ч. 6 ст. 7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         можливе також від
покарання на  підставі,  передбаченій  ч.  5  ст.  74  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     З огляду на те, що  на  момент  постановлення  вироку  строки
давності даного злочину не спливли,  суд  обгрунтовано  постановив
обвинувальний вирок і призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст.  125
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Отже,  підстав,  передбачених  ч.  1  ст.  367  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
          для  скасування  вироку   при   розгляді   справи   в
апеляційному  суді  не  було,  а  тому,  враховуючи,  що  на   час
апеляційного  розгляду  строки  давності  закінчились,   суд   мав
обговорити  питання  про  звільнення  ОСОБА_2  від  покарання   на
підставі ч. 5 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     За таких  обставин  ухвалу  апеляційного  суду  в  зв"язку  з
неправильним   застосуванням   кримінального   закону    необхідно
скасувати, а справу щодо ОСОБА_2 направити  на  новий  апеляційний
розгляд.
 
     Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
     у х в а л и л а:
 
     касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
 
     Ухвалу Апеляційного суду Донецької  області  від  29  вересня
2005 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо нього направити на
новий апеляційний розгляд у той же суд.
 
                              судді:
 
     С.М. Міщенко В.Ф. Школяров Ю.М. Кармазін