У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Жука В.Г., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Сушко Т.М.
розглянула у судовому засіданні 30 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької
області від 22 вересня 2005 року.
Цим вироком до позбавлення волі засуджені:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1
IНФОРМАЦIЯ_2,
судимості не має,
- за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років;
- за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено 12 (дванадцять) років позбавлення
волі;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_3,
IНФОРМАЦIЯ_4
IНФОРМАЦIЯ_5
IНФОРМАЦIЯ_6, судимості не має,
- за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років;
- за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено 12 (дванадцять) років
позбавлення волі;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_7
IНФОРМАЦIЯ_8
Антрацитівського району Луганської області,
IНФОРМАЦIЯ_6, судимості не має,
- за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років позбавлення волі.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою,
з хуліганських мотивів, вчинили умисне вбивство ОСОБА_4, а ОСОБА_1
і ОСОБА_2, крім цього, відкрито заволоділи чужим майном із
застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і
здоров'я, із проникненням у житло потерпілого.
Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.
21 квітня 2005 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_1
і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, шляхом
вільного доступу проникли у квартиру АДРЕСА_1.
Діючи узгоджено, ОСОБА_1 завдав не менше двох ударів рукою і
ногою в обличчя ОСОБА_4, а ОСОБА_2 відкрито заволодів книжковою
поличкою вартістю 50 грн.
Після цього винні із майном потерпілого залишили помешкання.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з хуліганських
мотивів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, приблизно о першій годині 22 квітня
2005 року, повернулися у квартиру ОСОБА_4, де за попередньою
змовою між собою, діючи умисно і узгоджено, використовуючи
незначний привід, почали вимагати у потерпілого алкогольні напої.
При цьому вони завдавали ОСОБА_4 численні удари руками й ногами у
голову і грудну клітку.
Маючи намір позбавити ОСОБА_4 життя вони вивели його з
квартири і повели упродовж вулиці, продовжуючи завдавати
потерпілому удари.
Коли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували на подвір'ї будинку
АДРЕСА_2, до них приєднався їх знайомий ОСОБА_3
Утрьох вони привели ОСОБА_4 на поле напроти будинку АДРЕСА_2
де спільно продовжили завдавати удари руками й ногами по різних
частинах тіла.
Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, проявляючи винятковий цинізм
наступали ногами на обличчя потерпілого і відправили на нього
природні потреби.
Смерть ОСОБА_4 настала від сукупної травми голови, грудної
клітки та живота, що супроводжувалася крововиливами у м'які
мозкові оболонки, переломами ребер та пошкодження внутрішніх
органів.
На вирок суду засуджені подали касаційні скарги.
ОСОБА_1 вважає вирок незаконним, постановленим із
обвинувальним ухилом.
Засуджений вважає, що його дії слід було б кваліфікувати не
за ч. 2 ст. 115, а за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки наміру вбивати він не мав, а смерть потерпілого настала
під ранок, про що свідчить висновок експертизи, який судом
належним чином не ураховано.
ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його злочинні дії і
пом'якшити покарання з урахуванням даних про його особу.
ОСОБА_2, наводячи у скарзі аналогічні доводи, просить
перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і пом'якшити йому покарання.
За змістом скарги ОСОБА_3, винний просить перекваліфікувати
його дії на ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і з урахуванням
пом'якшуючих обставин призначити йому менш суворе покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність й
обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарг засуджених, колегія суддів не вбачає
підстав для їх задоволення.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у
грабежі ОСОБА_4 за обставин, вказаних у вироку, грунтується на
перевірених у судовому засіданні доказах, є правильним і
засудженими у касаційних скаргах не оспорюється.
Суд обгрунтував своє рішення посиланнями на показання
винних - засудженого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також
на дані, що містяться у протоколах відтворення обстановки та
обставин події, вилучення майна потерпілого з помешкання ОСОБА_2
Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони таємно викрали
книжкову полицю, судом першої інстанції, з наведенням низки
доводів, підставно визнані такими, що не відповідають обставинам
та матеріалам справи.
Винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в умисному вбивстві
ОСОБА_4 з хуліганських спонукань визнана повністю доведеною, і суд
належним чином обгрунтував своє рішення.
Так, суд підставно послався на пояснення ОСОБА_1, який
визнавав, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпричинно, на полі побили ОСОБА_4
ОСОБА_1 підтвердив, що брав участь у побитті потерпілого
разом із іншими винними, але наміру вбивати не мав.
Засуджений повідомив як розгорталися події до початку
побиття, що відбувалося на полі біля будинку АДРЕСА_2 з їх
участю, де вони залишили потерпілого. При цьому ОСОБА_1 повідомив
обставини, котрі свідчили про найбільш активну участь інших
учасників і його незначну особисту роль у вчиненні цього злочину.
Засуджений ОСОБА_3 також визнавав, що брав участь у побитті
ОСОБА_4 Його пояснення щодо деталей і місця вчинення злочину в
цілому узгоджуються із показаннями ОСОБА_1, ОСОБА_3, пояснюючи
свою участь у вчиненні злочину, стверджував, що ударів потерпілому
не завдавав, а лише випадково відправив на побитого потерпілого
природні потреби.
Засуджений ОСОБА_2 визнавав, що разом із ОСОБА_1 вимагав у
потерпілого алкогольні напої. А коли той відмовився - вивели на
поле, де побили його. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що першим
потерпілого вдарив ОСОБА_1 Били втрьох по різних частинах тіла як
руками, так і ногами. Саме ОСОБА_3 відправляв на побитого ОСОБА_4
природні потреби.
Суд дав оцінку цим показанням засуджених з урахуванням
пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 таОСОБА_8, котрі
повідомили про обставини, що передували вбивству, показань винних
на досудовому слідстві, даних, що містяться у протоколах
відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2
та ОСОБА_3, а також у висновках судово-медичних експертиз.
Рішення суду про спільну активну участь усіх трьох винних у
вбивстві ОСОБА_4 є умотивованим, не містить ніяких суперечностей і
є переконливим.
Суд у вироку навів доводи, чому він бере до уваги одні
показання і чому відкидає інші. Колегія суддів вважає судове
рішення у цій частині також обгрунтованим.
Посилання засуджених на те, що вони не мали наміру вбивати
ОСОБА_4, а їх дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, були предметом розгляду суду і вірно, з наведенням
мотивів, визнані безпідставними.
Колегія суддів вважає і це рішення суду правильним.
Заяви засуджених про те, що вони на досудовому слідстві
обмовили себе внаслідок психічного і фізичного впливу з б оку
працівників міліції, були ретельно перевірені і не підтвердились.
Суд з урахуванням обставин справи та даних прокурорської
перевірки, не знайшов підстав вважати заяви засуджених з цього
питання слушними. Колегія суддів погоджується із таким рішенням.
Таким чином, сукупність досліджених доказів дала суду першої
інстанції усі підстави зробити висновок щодо винуватості ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинених ними злочинах і це рішення суду є
правильним.
Призначаючи винним покарання, суд відповідно до вимог статті
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
урахував як обставини справи, тяжкість
вчинених злочинів, наслідки, роль кожного із засуджених та дані,
що їх характеризують.
Обране судом покарання відповідає тяжкості злочинних дій та
даним про особи винних, є необхідним і достатнім.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного
винним покарання.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, котрі
тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 22
вересня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без зміни.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Жук В.Г. Мороз М.А.