У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора
Жука В.Г., Мороза М.А. Матюшевої О.В.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1
та касаційним поданням прокурора, який брав участь у суді
апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Донецької
області від 14 лютого 2006 року щодо ОСОБА_2
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 липня
2005 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженця м. Сальськ Ростовської області Російської
Федерації,
жителя м. Маріуполь, раніше судимого:
- 14 січня 1993 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь
за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- 26 листопада 1998 року Жовтневим районним судом м.
Маріуполь за ч. 3 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 роки
позбавлення волі.
Постановою президії Донецького обласного суду від 6.06.2001
р.
покарання пом"якшено до 3-х років позбавлення волі;
- 19 лютого 2003 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь
за ч. 1 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 100 годин
громадських робіт;
- 22 квітня 2003 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь
за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 4 місяці
позбавлення волі.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівка від
24 вересня 2003 року на підставі п. "г" ст. 5 Закону
України "Про амністію" не відбуте покарання
скорочено на 1/2 частину;
26 квітня 2004 року ОСОБА_2 звільнено
з місць позбавлення волі,
засуджено за ч.3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1864 грн.
на відшкодування матеріальної шкоди.
Судом також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Як визнав місцевий суд, 23 серпня 2004 року, приблизно о 2
годині, ОСОБА_2, умисно, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із особою,
матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, проникли у
будинок на АДРЕСА_1 де мешкала ОСОБА_1.
Перебуваючи у будинку, з метою заволодіння майном, ОСОБА_2
побив потерпілу, завдав їй декілька ударів металевою палицею по
різних частинах тіла, а також електропраскою по спині, одягнув на
руки кайданки, спричинивши ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження. Iнша
особа, тримаючи у руці кухонний ніж, висловлювала потерпілій
погрози вбивством. Подавивши волю потерпілої, нападники заволоділи
майном ОСОБА_1 на загальну суму 1764 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого
2006 року за апеляцією ОСОБА_2 вирок місцевого суду було змінено.
Дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч.3 ст.187 на ч.2 ст.296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і його визнано засудженим за цим законом на 2
роки позбавлення волі. Сума відшкодування заподіяних збитків на
користь ОСОБА_1 зменшена до 100 грн.
У касаційному поданні прокурора поставлено питання про
скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку із невідповідністю
висновків суду фактичним обставинам справи і неправильним
застосуванням кримінального закону та про направлення справи на
новий апеляційний розгляд.
Потерпіла ОСОБА_1 також вважає ухвалу апеляційного суду
незаконною і просить її скасувати.
ОСОБА_1 вказує на те, що апеляційний суд істотно порушив її
права, і зокрема, розглянув апеляцію засудженого у її відсутності.
Копію апеляції винного вона не отримала, їй не повідомили про час
і місце розгляду справи, копію ухвали також не надіслали.
Потерпіла вважає, що апеляційний суд безпідставно
перекваліфікував розбійний напад, вчинений ОСОБА_2 та іншою
особою, на хуліганство.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання та касаційну скаргу потерпілої, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання
прокурора та скарги потерпілої, колегія суддів вважає, що ухвала
апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на
новий апеляційний розгляд за таких підстав.
Апеляційний суд, обгрунтовуючи свій висновок щодо
перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 з ч.3 ст.187 на ч.2 ст.296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, послався на показання засудженого, який на
досудовому слідстві та у судовому засіданні повідомив, що до
помешкання потерпілої він прийшов щоб повернути свої речі та
документи, які ОСОБА_1 (його колишня дружина), забрала із будинку
АДРЕСА_2, де вони раніше проживали разом, і що потерпілу він побив
з метою повернути свої речі.
Суд апеляційної інстанції на обгрунтування висновку щодо
перекваліфікації дій засудженого на ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, також послався на показання потерпілої та свідка
ОСОБА_3
Проте, суд апеляційної інстанції належним чином не урахував
показання потерпілої стосовно того, що із засудженим вона
проживала у будинку АДРЕСА_2нетривалий час, винний не працював і
спільного майна вони не мали. Після розірвання стосунків із
ОСОБА_2 вона повернулася до власного будинку на вулиці АДРЕСА_1,
куди перевезла свої особисті речі.
Свідок ОСОБА_4 підтвердила показання потерпілої про те, що
спільного майна потерпіла і ОСОБА_2 не мали.
Крім того, ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні
підтвердили, що засуджений, застосовуючи до потерпілої фізичне
насильство, вимагав у неї гроші. Iнша особа, яка не встановлена
слідством, погрожувала потерпілій вбивством і також вимагала
гроші. Свідок ОСОБА_3 повідомила, що після того, як потерпілій
вдалося втекти, інша особа, за вказівкою ОСОБА_2, у її присутності
складала речі ОСОБА_1 у велику сумку.
За таких обставин, вважати доводи ОСОБА_2 про те, що він не
мав умислу на заволодіння майном потерпілої, а прийшов з невідомою
особою о 2 годині ночі лише за документами, не можна вважати
переконливими.
Не можна погодитися і з висновком апеляційного суду щодо
недоведеності факту заволодіння майном потерпілої. Суд не дав
оцінки даним, що є у протоколі огляду місця події та фототаблиці
до нього, показанням потерпілої та свідка ОСОБА_3 про те, що
майном потерпілої незаконно заволоділи саме засуджений та
невстановлена слідством особа. Не взято до уваги пояснення
потерпілої, котра стверджувала, що нападники забрали не тільки її
верхній одяг та прикраси, а й інше майно та гроші. Суд не навів
жодних підстав вважати ці пояснення неправдивими, або такими, що
спрямовані на те, щоб обмовити винного.
Суд апеляційної інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з
ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не навів переконливих доводів на спростування
висновку місцевого суду щодо доведеності винності засудженого саме
у вчиненні розбою.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду у даній справі
підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний
розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно звернути увагу
на наявність істотних суперечностей у показаннях винного та
потерпілої. Слід також звернути увагу на доводи викладені у скарзі
та поданні потерпілої і прокурора. З урахуванням усіх обставин
справи прийняти законне та умотивоване рішення.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
< /p>
касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілої -
задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2006 року щодо
ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний
розгляд.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Жук В.Г. Мороз М.А.