У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Селівона О.Ф.
прокурора
Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним подання заступника прокурора
Львівської області на постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення.
в с т а н о в и л а:
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 травня
2005 року
ОСОБА_1,
1984 року народження, відповідно до ст.89 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
судимості не має,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29.10.2004 р. у м.
Львові відкрито й повторно викрав майно ОСОБА_2 вартістю 5 051
грн. 56 коп.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування кримінального закону, просить змінити вирок і
перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 на ч.1 ст.186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та, обговоривши
доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає
задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину підтверджена
сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано
покладених судом у основу вироку доказів і що, по суті, у
касаційному поданні не оскаржується.
Твердження прокурора у касаційному поданні про неправильне
застосування щодо ОСОБА_1 кримінального закону, грунтується на
законі та матеріалах справи.
Відповідно до ч.4 ст. 32 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
повторність
відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від
кримінальної відповідальності за підставами, встановленими
законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
Згідно з ч.1 ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такими, що не мають
судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо протягом іспитового строку вони не
вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення
про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде
скасоване з інших підстав, передбачених законом.
Ці вимоги закону судом не враховано.
Як видно з матеріалів справи, суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за
ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як відкрите викрадення чужого
майна (грабіж) вчинене повторно. При цьому, поза його увагою
залишилася та обставина, що, на момент учинення злочину
(29.10.2004 р.) іспитовий строк, призначений ОСОБА_1 вироком
Червоноградського міського суду Львівської області від 12.11.2002
р. закінчився у травні 2004 р., а тому з цього моменту він
вважався таким, що не має судимості.
Отже, не врахувавши цього суд неправильно кваліфікував дії
ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто допустив
неправильне застосування кримінального закону, що згідно зі ст.
398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є безумовною підставою для зміни
судового рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Львівської області
задовольнити.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2005
р. щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1
ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
й призначити покарання у виді 3
років позбавлення волі.
С У Д Д I :
СКОТАРЬ А.М. КОНОВАЛОВ В.М. СЕЛIВОН О.Ф.